Огляд ЗМІ. Заступник Голови Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький: «Треба спростити процедуру добору суддів. Судова система має постійно оновлюватися»

Видання: Цензор.НЕТ

Автор: Тетяна Бодня

Як змінити процедури добору суддів та оцінювання якості їхньої роботи, щоб подолати дефіцит кадрів і навчити людей їм довіряти? Що зміниться в роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, повноваження попередніх членів котрої було достроково припинено? Як позначиться на роботі ВККС і прийнятті нею рішень об'єднання цього органу з Вищою радою правосуддя? Тому по відповіді на ці та інші запитання ми звернулися до заступника голови Вищої ради правосуддя Олексія Маловацького.

ТРЕБА ДАТИ ЗМОГУ ПРИЙТИ В СУД ТИМ, ХТО "З ВУЛИЦІ", БЕЗ ЗНАЙОМИХ І МОЖЛИВОСТЕЙ, ХТО ХОЧЕ ПРАЦЮВАТИ"

– Представник Верховної Ради і представник президента у Конституційному суді наполягають, що потрібно об'єднати в одне провадження подання Верховного Суду щодо конституційності судової реформи п'ятого президента Петра Порошенка і чинного глави держави Володимира Зеленського. На ваш погляд, чи потрібно це робити і наскільки це затягне загалом розгляд щодо закону №193-IX, яким мають скоротити суддів Верховного Суду, перезапустити Вищу кваліфкомісію суддів та створити Етичну комісію при Вищій Раді правосуддя?

– Як на мене, підстав для об’єднання немає, тому я розглядав би це як два різних процеси. Але така змога у Конституційного Суду є. Якщо вони об’єднають ці два питання, то ситуація у нас у процесі досить серйозно ускладниться. Я думаю, що тоді ми не будемо мати рішення по закону №193-IX ще протягом трьох, а то й чотирьох місяців.

Якщо допустити, що Конституційний суд у результаті може поставити під питання існування чинного Верховного Суду, то виникне питання, як відновити права суддів колишнього Верховного Суду України, до кого їх приєднувати чи куди переводити? Тобто, може бути загалом дуже складна ситуація, тому я думаю, що Конституційний суд буде мудрішим і все ж розгляне спочатку закон №193-IX, а потім розглядатиме решту питань, що стосуються закону 2015 року, яким було ліквідовано Верховний Суд України і створено новий.

У будь-якому разі це вирішувати суддям Конституційного суду. Якщо вони бачитимуть, наприклад, якісь принципи, які можуть бути застосовані як єдині й там, і там, то, можливо, й будуть розглядати об’єднавши.

– Якщо розгляд затягнеться, формування Вищої кваліфікаційної комісії будете відкладати? Адже саме ця комісія має надалі переформатувати зокрема й Верховний Суд.

– Сам процес формування Вищої кваліфікаційної комісії не зупиняється. Він навіть не оскаржується. Вища кваліфікаційна комісія натепер існує як державний орган. Поряд з цим, ухваливши закон №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", законотворець не визначив, як діятиме ВККС у перехідний період, оскільки вона може діяти тільки в складі членів Вищої кваліфікаційної комісії, як, наприклад, Вища рада правосуддя, як Центральна виборча комісія, як Комісія з цінних паперів і фондового ринку. І виникає проблема: якщо немає членів, хто ухвалює колегіальні рішення і хто представляє цей орган. Тому на перехідний період було б бажано, щоб законодавець визначив, що старі члени виконують повноваження чи частину повноважень виконує секретаріат – така ситуація була, наприклад, колись з Вищою радою юстиції.

– За нинішніх умов Вища рада правосуддя формує склад цієї комісії. На 12 вакансій членів ВККС претендують 189 кандидатів. Конкурс мав розпочатися ще торік 26 грудня, але він не стартує, допоки до нього не долучаться міжнародні організації, делегувавши своїх представників до складу конкурсної комісії. Наразі вони не подали жодної кандидатури. У ВРП заявили, що подовжують термін, у який це можна зробити. Та на початку лютого спливає і він. Якщо конкурсну комісію через брак міжнародних експертів сформувати не вдасться, що робити далі? І як на це має реагувати президент, який був автором закону, і депутати?

– Ми зі свого боку зробили все можливе, щоб конкурс відбувався. Розробили і затвердили положення. Продовжили термін формування конкурсної комісії. Водночас депутати мали б зреагувати на цю ситуацію, оскільки їм достеменно відомо, що така проблема є, і визначилися все ж таки: або частково віддали би повноваження нам, щоб Вища рада правосуддя на цей перехідний період бодай закінчила процедури відбору, переведення суддів, або, наприклад, призначення, тому що є багато суддів, які пройшли всі етапи добору, формально тільки не внесли подання до нас – нема кому проголосувати. Ми не можемо навіть ухвалити по них рішення. І хоч є дефіцит суддів, про який усі знають, люди залишаються без роботи. Тому ситуація не просто серйозна – натепер вона малопрогнозована.

– Можете розповісти трохи докладніше, які саме положення нового закону про судову реформу розглядаються у Конституційному суді?

– Предметом конституційного звернення Верховного Суду є частина норм закону. Зокрема там оскаржується зменшення кількості суддів Верховного Суду, зменшення заробітної плати, певні аспекти, що стосуються складу Вищої кваліфікаційної комісії, а саме пункт, що цю комісію має бути створено більшістю суддів. Це відповідає європейським вимогам. Це єдине, що стосується ВККС. Далі вже йде питання щодо Етичної комісії, яку планують створити при ВРП.

– Чому у складі ВККС мають бути переважно судді? Чи зможе така комісія, яка фактично оцінює суддівський корпус, загалом бути об’єктивною за таких обставин? До речі, саме ця норма закону викликала чи не найбільшу критику з боку громадськості.

– Законодавство складається не тільки з норм Конституції і законів України. У ст.9 Конституції чітко визначено, що частиною національного законодавства є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. В договорі з Радою Європи, зокрема в ч.3 Статуту Ради Європи, записано, що всі держави, які приєдналися до цього договору, визнають демократичні принципи формування і надбання цивілізації. І принцип верховенства права. Спосіб застосування принципу верховенства права чітко роз’яснюється установами Ради Європи. Зокрема, Венеційською комісією, де зазначено, що всі органи, які відповідають за суддівську кар’єру протягом існування судів, перебування на посаді, мають формуватися за принципом "більшість суддів для судів", що забезпечує незалежність судової влади. Це було записано ще в першому висновку в 2007 році, й далі я б звернув увагу, що саме всі ці принципи було закладено в судову реформу 2015 року. Пам’ятаєте, тоді також Вищу раду юстиції було ліквідовано та перетворено на Вищу раду правосуддя, тоді ж втрачали свої посади міністр юстиції, генеральний прокурор? Більшість складу Вищої ради правосуддя тепер формується за таким принципом саме для того, щоб забезпечити відповідність принципам формування судових органів Ради Європи.

– Після найбільшого корупційного скандалу, пов’язаного з Окружним адміністративним судом м. Києва й записами, які було оприлюднено НАБУ, досить важко повірити в об’єктивність роботи майбутньої ВККС, якщо там будуть переважно судді.

– Якщо ми хочемо змінити свої зобов’язання, покладаючись на недовіру суддів, то маємо про це чітко заявити в Раді Європи. Оскільки це зобов’язання держави. Не персонально органу державної влади – зобов’язання держави, які мають виконуватися. Ми маємо заявити, що в цій частині не сприймаємо цю позицію. Верховна Рада перед ухваленням закону №193 –IX мала б розглянути відповідний законопроєкт щодо внесення застережень у Статут Ради Європи стосовно формування органів судової влади, де чітко все зазначити.

Це питання юридичної техніки. Якщо не довіряють судам, Верховна Рада мала б ухвалити відповідне рішення, внести через Міністерство закордонних справ застереження в цій частині до міжнародного договору, і тоді не було б можливості посилатися на те, що органи суддівства мають створюватися більшістю залежно від кількості суддів. З приводу корупційних скандалів, інших підстав, чому ліквідовано Вищу кваліфікаційну комісію, я можу щось припускати, але є законодавство, його потрібно виконувати.

– Але ж закон фактично ухвалювали після цього скандалу, і одне з ключових питань – вплив на комісію з боку суддів ОАСК. Про яке відновлення довіри ми тоді зараз говоримо?

– У законі не прописано підстав, через які зупинено повноваження членів ВККС, там написано "загальне відновлення довіри". У нас уже було два закони про відновлення довіри до судової влади. Перший передбачав люстрацію. Прокурори виграли Європейський суд з прав людини, де вказано, що їх звільнили безпідставно. Другий закон про відновлення довіри, за яким Вища ради юстиції ще тоді винесла подання, за якими 29 людей було звільнено з посади суддів.

Якщо ви пам’ятаєте, це стосувалося питання щодо тримання людей під вартою під час Революції Гідності. Забезпечення довіри до судової влади ґрунтується на багатьох складових. Назву лише частину з них. Перше. Воно ґрунтується на якості процесуального закону. Якість процесуального закону має велике значення. Друге. На освіті й досягненнях суддів. Третє. На заохоченні й дисциплінарній відповідальності суддів. Четверте. На ставленні суспільства до суддів. Я не можу заперечити того, що є питання до суддів. Є питання і до всього суспільства. І навіть до адвокатів є питання. Є питання до всіх. Однак через певний період часу суспільство має прийти до якогось соціального договору. Поставити крапку. Визначитися, що це пункт нуль, і від нього будувати наступне суспільство. Якщо ми постійно повертатимемося до недовіри, до звинувачень, до нагадування про те, хто і що зробив, до нагадування можливості, наприклад, позасудового звинувачення когось, матимемо ситуацію, коли у нас постійно існуватиме недовіра до будь-якого органу.

– Що зміниться у роботі Вищої кваліфкомісії суддів?

– Нічого не зміниться. Тому що практика вже напрацьована. Законодавча база під формування судового корпусу не змінилася. І як би ми не назвали новий орган – хоч трибунал по суддях, – у нас законодавство регулює загальні принципи роботи, а практика його може змінювати, фактично так і відбувається. Якщо законодавство не реагуватиме на практику, яка сформувалась у таких органах як Вища рада правосуддя і Вища кваліфікаційна комісія суддів, нічого не зміниться. Для цього потрібен аналіз, а не ухвалення нового закону, щоб виконувався старий.

– Тобто перезавантаження заради перезавантаження?

– На мій погляд, це намагання щось зробити без розуміння, який результат хотіли отримати. Тобто закон ухвалено для того, щоб показати, що є закон. А як він функціонуватиме, ніхто не думав.

– Одна з головних проблем – дефіцит кадрів у судах. Як її розв’язати?

– Треба спростити процедуру добору. Не кваліфікаційні вимоги, а саме процедуру добору, тому що вона має 12 стадій і ще 2 стадії для того, щоб призначила Вища рада правосуддя. Загалом 14 стадій. З моменту подання документів кандидатом на посаду судді до моменту його призначення може минути 2-3 роки. Якби у мене було бажання стати суддею, я б у житті не пішов – 2 роки витратити, щоб проходити всі етапи. Венеційська комісія неодноразово звертала увагу на те, що ці процедури треба спростити. І саме в цьому ракурсі було використано цю підставу, щоб підпорядкувати ВККС Вищій раді правосуддя.

– У результаті об’єднання цих двох органів ВКСС втратила свою самостійність? Чому тоді не пішли далі і не зробили департамент у складі ВРП? Чула, що були плани додати ще кваліфкомісії по прокурорам і адвокатам. Зробити такий собі супервпливовий орган.

– Я не вірю в суперорган, який може займатися усім. Зараз структура залишилася та сама. Єдине що, Вища рада правосуддя призначає членів ВККС після проведення конкурсу. А ВККС є незалежним органом. Вона діє так, як вважає за необхідне діяти. Ми тільки можемо для них розробити положення про проведення конкурсів. Все.

– Ви сказали, що доступ до професії судді важкий. Як спростити процедури?

– Ну якщо адвокат хоче набрати до себе юристів, хіба він влаштовує 15 перевірок? Ні. Робиться простіше: дали матеріали, людина попрацювала 2 години, забрали, цей етап пройшов. Дали написати заяву. Може писати – рухаємося далі. Дивимось у процесі, як він працює. Так само треба зробити в суді. Треба дати змогу прийти в суд тим, хто "з вулиці", без знайомих і можливостей, хто хоче працювати. І залишити тільки тих людей, які можуть працювати, витримуючи це навантаження. І все. Це в принципі можна зробити упродовж року.

Не потрібно проводити психологічних тестів. Не потрібно збирати інформацію. Це робиться дуже просто. Зараз усі мають електронні ключі. Всі подають декларації. Розробили перелік питань, які існують для кваліфікації. Є диплом, перелік питань. Люди зайшли, склали іспит. Відкрили конкурс. У два етапи набрали в усі суди людей – і хай працюють. Єдине, що потрібно потім, так це їх контролювати. Наприклад, раз на пів року дивитися, яке навантаження, скільки рішень винесено, скільки скасовано по процесу, скільки скасовано по суті. І залежно від цього оцінювати роботу судді.

Якщо суддя, наприклад, три вироки виніс таких, де було встановлене грубе порушення закону, треба призупиняти його повноваження, спрямовувати його повчитися. Не викидати одразу із системи. Потім іспит.

– Повернувся – й знову ті самі грубі порушення. Далі перевиховувати?

– Ні, прощатися з таким суддею. Судова система має постійно оновлюватися. Не можуть у системі працювати люди по 40 років.

– Це розв’язало б кадрову проблему?

– Відразу. Та це б не розв’язало проблеми якості і довіри до суду. Тому що така довіра будується роками, якщо не десятиліттями. Однак якби ми отримали нових світлих суддів у системі, довіра б до суду сприймалася б зовсім інакше.

- Не виникне потім питання щодо контрольованості таких людей?

- Суддю контролювати буде неможливо, тому що він прийматиме рішення. Його рішення оцінюватиме апеляція. А рішення апеляції – оцінюватиме касація. Нічого іншого. Контролювати таких людей не можна. І тоді буде зовсім іншим підхід до правосуддя.

– Чому цього не робиться?

– Для цього потрібно змінити законодавство.

– ВРП не має права законодавчої ініціативи. Але ви можете поставити це запитання перед профільним комітетом Верховної Ради, Комісією з питань правової реформи при президентові. До речі, ви входите до складу цієї комісії?

– Я особисто ні. Колеги входять. І ми все робимо.

ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ОЦІНЮВАННЯ СУДДІВ ОСКАРЖУЮТЬСЯ В КОНСТИТУЦІЙНОМУ СУДІ. МОЖЕМО ОТРИМАТИ БАГАТО СУДДІВ, ЯКІ ПРЕТЕНДУВАТИМУТЬ НА ВИПЛАТИ АБО ПОНОВЛЕННЯ НА ПОСАДІ

– Ще одне серйозне питання - кваліфоцінювання. Воно тепер не впливає на розмір суддівської винагороди. Але його потрібно закінчити. Тут плануються якісь зміни після запуску ВККС?

– Кваліфоцінювання треба також прискорити. ВККС треба було б змінити положення щодо цієї процедури.

– Що саме пропонуєте змінити?

– Я зробив би перевірку знань, дослідження суддівського досьє – те, про що вже казав, кількість скасованих, кількість прийнятих рішень, результативність роботи, навантаження, з яким суддя працює. Якщо до судді немає питань з боку НАЗК, значить, немає підстав сумніватися, що вона має якісь корупційні ризики. Якщо є притягнення до кримінальної відповідальності, то має бути вирок. Знову ж, жодних співбесід я б не проводив. Лише в тих ситуаціях, де потрібно уточнити, наприклад, певні обставини. Тоді б кваліфоцінювання можна було закінчити за кілька місяців.

Коли Венеційська комісія давала згоду на це кваліфікаційне оцінювання, вона зазначала, що воно надзвичайного характеру і проводиться задля відновлення довіри до судової влади. Тому що наступна рекомендація Венеційської комісії говорить про те, що судді мають бути через певний період часу оцінені щодо характеру і якості роботи самими ж суддями на регулярній основі. Знаєте, як у лікарів є підвищення кваліфікації щотри роки? У адвокатів є підвищення кваліфікації. Так само має бути запроваджено і для суді. Це має бути не схема, не спосіб ставити собі в підпорядкування суддів. Це має бути змога підвищити кваліфікацію судді. Для того, щоб він міг претендувати на вищу посаду.

Судді через п’ять років роботи у першій інстанції повинні мати змогу перейти в апеляцію, ще через п’ять – у касацію. Це б забезпечило постійну ротацію.

– Чекайте, як можна відмовитися від співбесід, які транслюються онлайн? Це ж можливість для суспільства почути запитання до судді, зокрема, й щодо доброчесності. До того ж, самі судді тут мають змогу надати пояснення. Чи ви також пропонуєте скасувати висновки, які готує Громадська рада доброчесності?

– Навпаки. Висновок Громадської ради доброчесності має ґрунтуватися – це мій погляд – на юридичних фактах і бути доведеним. Жодних припущень у цьому висновку бути не повинно. Це як обвинувальний акт, де зібрані докази. Тому я пропоную просто підвищити стандарт щодо цих висновків.

– Що це означає?

– Що всі звинувачення мають бути чітко описаними. Не можна написати, наприклад, що якщо суддя не зазначила, де вона проживає, значить, вона ухиляється від декларування місця проживання. Водночас НАЗК пише, що суддя проживає в гуртожитку. ВККС отримує два таких матеріали. Що з цим робити?

– А якщо суддя де-факто живе у розкішному маєтку, а де-юре зареєстрована у гуртожитку?

– Я на початку нашої розмови сказав про нульову точку відліку…

– Пропонуєте податкову амністію суддям?

– Не лише суддям, усім. Треба зробити так, щоб правила були єдиними для всіх, у нас велика проблема з правозастосуванням.

– Вона звільняє лише від сплати податків. Як бути, якщо є ознаки, що майно незаконно добуте?

– У нас є закон про цивільну конфіскацію і про кримінальну відповідальність, якщо мають місце факти незаконного збагачення.

Яка процедура є натепер? Вона достатньо серйозна і достатньо проблемна. Громадська рада доброчесності пише свій висновок. Вища кваліфікаційна комісія має два способи реагування: або підтвердити, або відмовити. Якщо вона підтверджує, то суддя не призначається. Далі суддя може подати до суду. Суд розглядає цю ситуацію, але в законодавстві чітко визначено: сумнів або припущення тлумачиться на користь тієї особи, яка захищається. Тобто, суддя в цій ситуації захищається.

– Багато пішло до суду?

– Дуже багато. Не тільки з цих питань. Питання взагалі кваліфікаційного оцінювання суддів оскаржуються в Конституційному суді. І це дуже серйозна ситуація, тому що ми можемо в результаті всіх процедур, які почалися у 2015-му році, за рік-два можемо отримати багато суддів, які претендуватимуть на державні виплати, на державну пенсію або на відновлення на посаді судді.

У статті 126 Конституції виписано виключні підстави для звільнення суддів. І серед них немає непроходження кваліфікаційного оцінювання. А в перехідних положеннях до Конституції написано, що непроходження кваліфоцінювання є підставою для звільнення судді. І ось на конфлікті цих норм судді подали позов і оскаржили це. Абсолютно правильно оскаржили. Є й окремі конституційні скарги з цього питання.

– Коли йдеться про перезавантаження Верховного Суду, говорять про те, що третина нинішнього складу – недоброчесні судді. Чи можна ще раз перевірити цих суддів, з огляду на те, що вони пройшли конкурсний відбір?

– Якщо Вища кваліфікаційна комісія ухвалила рішення про те, що висновок Громадської ради доброчесності відхилено, це вже оцінка цього висновку. Тобто суддя ніби з недоброчесного вже став доброчесним. Немає підстав про це говорити. Це все одно, що казати на злочинця, якого було виправдано вироком суду – хай він не ідеальний, але виправданий, – що він усе-таки злочинець. Це аналогічна історія. Це певний медійний підхід для обґрунтування зменшення кількості суддів Верховного Суду. Загалом у законі немає критеріїв, за якими потрібно визначитися, хто працюватиме надалі, а хто має піти. Якщо б існувало регулярне оцінювання суддів, то за результатами можна було ставити питання щодо переведення, наприклад, у суд нижчої інстанції. Це не викликало б жодних застережень.

Але тут потрібно враховувати всі аспекти. Суддя Верховного Суду – це не суддя суду першої інстанції. Суддя Верховного Суду має займатися тільки фактами права, створювати прецеденти. Якщо суддя ефективно діє, нема питань казати про те, що його треба кудись переводити. Те, що він комусь не подобається, це нормально – суддя може не подобатися. Нам багато суддів Верховного Суду, повірте, не подобаються, які ламають також нашу практику. Але це ж не підстави для того, щоб порушувати щодо них безпосередньо справи або створювати якісь конфлікти. У них своя робота, у нас своя робота.

– Хто має розробити критерії, за якими скорочуватимуть суддів Верховного Суду? ВРП чи все ж таки депутати окремим законопроєктом?

– Там у законі якраз записано, що це має робити Вища рада правосуддя, і припиняються повноваження судді з моменту ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про припинення цих повноважень. Але звертаю увагу, що в ст.126 не визначено, коли може бути припинення повноважень судді. Тому закон у цій частині, на мій погляд, виконати буде неможливо. І я не знаю, хто з Вищої ради правосуддя взяв би на себе відповідальність, приймаючи рішення. Аби когось оцінювати, мають бути критерії оцінки. Це як на іспиті. Добре, погано, задовільно, незадовільно. Тобто має бути чіткий об’єктивний незалежний від суб’єктивного чинника критерій оцінки.

Вища рада правосуддя може написати критерії, розробити разом зі Школою суддів. Жодних проблем. Але це має бути унормовано в законі – що це за процес оцінювання, які його наслідки. Тобто це така серйозна ситуація – ситуація правової невизначеності.

– Виходить, задекларували, що треба зменшити кількість суддів, а тепер незрозуміло, як саме?

– У який спосіб зменшити кількість? Звільнити? Тобто фактично ми кажемо про звільнення. Представник, наприклад, Консультативної ради в Конституційному суді минулого разу висловив дуже гарну позицію. Мені вона імпонує. Він сказав так: це приховане звільнення. Чому приховане звільнення? Ну, якщо б ви хотіли змінити кількість суддів і була б реорганізація Верховного Суду, ви мали б звернутися до Вищої ради правосуддя за висновком про реорганізацію Верховного Суду. Якщо такого висновку немає, значить, це приховане звільнення. Ми не придумаємо поза законодавчим регулюванням критерій переоцінювання, тому що навіть у кваліфікаційному оцінюванні суддів, якщо ви пам’ятаєте, написано, що вони оцінюються (це в законі було написане) за критеріями професійності, доброчесності й відповідності займаній посаді. Там було три критерії. І потім ВККС уже розвинула ці терміни. Якщо у нас немає цих підстав, то і прийняти це оцінювання не можна. Це фактично приховане звільнення. А якщо це приховане звільнення, то ми маємо розуміти, що це в перспективі 180 позовів.

– Правильно я вас розумію, ВРП не візьме на себе таку відповідальність?

– Я можу відповісти за себе. Мені як людині, яка, окрім досвіду практикуючого адвоката, має ступінь з міжнародного права, дуже важко нормативно обґрунтувати у цьому разі підставу для звільнення суддів.

ЕТИЧНА КОМІСІЯ НЕ МОЖЕ БУТИ НЕЗАЛЕЖНОЮ, ТОМУ ЩО ТАМ УЖЕ В САМІЙ КОНСТРУКЦІЇ ЗАКЛАДЕНО КОНФЛІКТ

– Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування також передбачено, що ВРП має створити Етичну комісію, яка зможе ініціювати звільнення недоброчесних членів ВККС і ВРП. Цей процес досі не розпочався через розгляд у Конституційному суді?

– Так, вона є предметом оскарження в Конституційному суді. Є велика проблема з тим, чи у нас взагалі є повноваження створювати таку комісію. В ст. 131 Конституції ж чітко написано, що ми можемо створювати дорадчі органи для дисциплінарної відповідальності суддів, прокурорів і все. І там немає "тощо", тобто немає розширеного тлумачення.

– Потрібна така комісія?

– За великим рахунком, створення цієї комісії – це перегляд формування Вищої ради правосуддя як органу. Вона є аналогією, наприклад, комісії з вищого корпусу судової влади, яка призначає і розглядає дисциплінарні справи щодо співробітників Державної судової адміністрації. Якщо ми вважаємо, що Вища рада правосуддя – адміністративний орган, безсумнівно, тоді має створюватися комісія, яка призначатиме і яка виноситиме рішення щодо дисциплінарної відповідальності. Тобто якщо ми говоримо про те, що Вища рада правосуддя є не органом в складі судової влади і є не незалежним, а підпорядкованим виконавчій владі, припустимо, Кабінету міністрів, – жодних проблем. Тоді така концепція може існувати.

Якщо ми кажемо, що це окремий орган у судовій владі, й саме для цього передбачено, що його формують суб’єкти подання – з'їзди суддів, адвокатів, прокурорів і науковців, тоді в цьому полягає незалежність і це окремий орган. І саме ці суб’єкти подання мають перевірити відповідність чи невідповідність того чи іншого члена ВРП. Коли виникає питання щодо порушення ст.6, 9 закону про Вищу раду правосуддя, там саме передбачено: невідповідна поведінка, вчинення дисциплінарного проступку, то Вища рада правосуддя збирається на своє засідання, виключає цього члена із голосування, голосує за таку обставину і спрямовує цей висновок суб’єкту подання. Якщо мене, наприклад, з’їзд адвокатів обирав, то відповідно з’їзду адвокатів. І він має визначитися, чи відкликати цього члена, чи є у його діях порушення присяги.

Це дві конфліктуючі концепції. Їх натепер змішали.

– Якщо таку комісію буде сформовано, чи стане вона незалежною, зокрема, й від впливу керівництва ВРП чи інших членів, які не ввійдуть до її складу?

– Вона не може бути незалежною, тому що там уже в самій конструкції закладено конфлікт. Перше: члени Вищої ради правосуддя за себе не зможуть приймати рішення. Однозначно вони мають бути виведені. Значить, уже порушується баланс, де три іноземці й три українці. Тобто українці вже будуть у меншості у будь-якому разі. Друге: закон передбачає, що рішення, прийняте двома іноземними громадянами, домінує над рішенням усієї комісії. Домінує. Тобто це рішення є обов’язковим. Навіщо тоді 3 члени Вищої ради правосуддя? Тоді хай просто будуть, наприклад, тільки іноземці. Зовсім не потрібно цих членів Вищої ради правосуддя. Це тільки ускладнює тоді процедуру. Оскільки їхнє рішення взагалі ніяк не сприймається.

– Які завдання стоять перед комісією?

– Перше, що вона мала б зробити, це перевірити на доброчесність членів Вищої ради правосуддя. Тобто створити якийсь висновок, написати – хтось доброчесний, хтось не доброчесний, хтось звільняється, хтось не звільняється. Однак цей орган набуває повноважень дисциплінарного характеру. Що це значить? У законі передбачено наступну процедуру. Якщо йде дисциплінарне провадження щодо судді, то комісія може витребувати для свого провадження цю справу і у члена Вищої ради правосуддя й самостійно її розглянути. Отак. Абсолютно точно. Ви не недочули. Саме так. Тобто, якщо у мене є в провадженні будь-яка справа щодо якогось судді і я в цій справі не даю пояснень ані прокурору, ані будь-якому органу, тому що це моя конституційна гарантія – я, як вважаю, застосовую норму права, пишу про те висновок, передаю на дисциплінарну палату і вона без моєї участі приймає рішення. Вірно я склав, невірно я склав, правильно кваліфікував чи ні – вони дають оцінку. Тепер, розпочавши провадження щодо будь-якого судді, я зобов’язаний зупинити розгляд, передати в комісію, комісія сама розглядатиме, без моєї участі. Тобто без участі Вищої ради правосуддя. Самостійно прийме рішення. А тепер головне. Вона може прийняти одне рішення – щодо звільнення. Жодного іншого рішення вона не приймає, тільки щодо звільнення.

Якщо за звільнення проголосують два іноземних громадянина, то Вища рада правосуддя не може змінити цього рішення. Тому фактично два іноземних громадянина мають більші повноваження, ніж 21 член Вищої ради правосуддя. Тому у мене відразу була пропозиція: навіщо? Давайте ми тоді просто скажемо, що Вищої ради правосуддя немає. Є два громадянина іноземних, вони приймають рішення. Теж правильно. Але тільки члени Вищої ради правосуддя не братимуть відповідальність за такі дії на себе.

– Скільки зараз розглядається по суддях дисциплінарних справ?

– Торік ми розглянули близько 14 тисяч.

– На що скаржаться найбільше?

– Переважна більшість – скарги на тривалість судового розгляду, приблизно 80%. Тому що справи мають розглядатися місяць або два, а розглядаються півтора-два роки. Це пов’язано з браком кадрів. Суди фізично не можуть забезпечити можливість розгляду.

Знаєте, чому люди не довіряють суду? Не тому, що він винесе погане рішення. Тому що не можуть з суду нічого отримати. Коли втретє прийдете до суду і спитаєте, що з моєю справою, а вам там нічого нормально не можуть пояснити, ви як відреагуєте? Суддя нічого вам не може сказати, тому що їх так навчили, що це втручання в судовий процес. Ви будете після цього довіряти такому суду?

На затягування розгляду ми реагуємо одразу. Наприклад, у Черкасах була досить гучна справа. Вбивство і захоплення заручників. Судді рік ухилялися від розгляду. Прокурори нам написали, звичайно, ми не могли не відреагувати.

Наступна проблема, яка є, це невнесення судових рішень в реєстр. Суддя має протягом дня внести рішення, але через завантаження судді не завжди встигають це робити вчасно. Іноді не вносять протягом місяця-двох. Теж реагуємо. Але ж судді, у якого 5 тисяч скарг або справ, важко сказати, що ти внеси цього ж дня. Якщо він 30 справ за день розглядає. І в нього слідчі органи вимагають: віддай нам швидше ухвалу. Але на цьому тлі є речі, які не можна дозволяти. Наприклад, як рішення, яким зобов’язують на чужому полі зібрати урожай. Є такі речі, коли скасовують рішення міжнародного комерційного арбітражу, не повідомивши іноземного кредитора. В цьому ж суді, наприклад, ще знаходиться виконавчий документ на стягнення грошових коштів. Це не більше 1% того, але такі скарги є.

– Ви відслідковуєте резонансні справи в судах? Наскільки, на ваш погляд, судді нині незалежні від правоохоронної системи?

– Я не вірю взагалі, що суддя може бути незалежним від органів досудового слідства. Може, це у мене така професійна девіація як адвоката, тому що я поясню, чому так думаю. Так, структура, на жаль, в Україні побудована, що у нас дотепер залишається так звана ст.375 КК – винесення суддею завідомо неправосудного рішення. Вона дозволяє по будь-кому порушити кримінальне провадження. І на цьому завершується вся незалежність судової влади. От повірте мені. Навіть судді, сказавши перед тим, як він заходить в судове засідання або в нарадчу кімнату, що по вам внесено провадження за 375-ю статтею, він уже буде зовсім по-іншому реагувати на клопотання органів досудового слідства. Зовсім по-іншому. Так, звичайно, є унікальні судді, які, наприклад, пішовши на цю роботу, відхрестилися від усього, і від якоїсь боязні, але загалом ця норма і те, як її використовують, дуже сильно впливає на систему в цілому.

– А себе ви вважаєте незалежною людиною? Чи були якісь спроби на вас вплинути за той час, який ви працюєте у ВРП?

– Колись мій перший керівник, якого я вважаю своїм наставником, навчив мене простої істини: потрібно діяти за законом, розбиратися по суті й чітко відстоювати свою позицію, де б ти не працював. Тоді нікому навіть на думку не спаде, що тобі можна подзвонити.

Джерело: Вища рада правосуддя