Відбувся IX Міжнародний форум «Медіація і право»

Учасники цьогорічного форуму обговорювали, зокрема, питання розвитку медіації як ефективного інструменту врегулювання конфліктів, підвищення якості медіаційних послуг, обміну кращими практиками, а також створення умов для взаємодії та співпраці.

Процес медіації

У середу, 25 червня, відбулася панель «Міжкультурні компетентності Міжнародного інституту медіації: впровадження професійних стандартів ІМІ у практику».

Тат Лім, практикуючий медіатор, глобальний елітний лідер думок WWL із 2022 року, Сінгапур, поділився своїм досвідом медіації, розповівши, зокрема, про створену ще у 2010 році робочу групу, яка проводила онлайн-консультації з громадськістю та пілотні програми щодо питань медіації, проведені в Парижі, Брісбені та Сінгапурі у 2011 році, за участю учасників з усього світу. У результаті робоча група сформувала тренінги з міжкультурної медіації, які зараз включені до багатьох програм сертифікації медіаторів.

Джеремі Лек, юрист, який спеціалізується на міжнародних спорах у сфері інтелектуальної власності та відповідному вирішенні спорів, Швейцарія, наголосив насамперед на важливості розуміння ключових термінів (наприклад, що таке «медіація», «конфлікт» і «суперечка»). За його словами, під час процесу медіації важливими є:

1) самосвідомість. Зокрема, потрібно зрозуміти, як поведінка людини може бути інтерпретована іншими, а також проаналізувати особисті реакції на культурні відмінності між людьми та конструктивно адаптуватися до них;

2) визнавати і поважати культурні погляди кожного учасника процесу. Наприклад, потрібно виявляти і розв’язувати двозначності, помилки і несвідомі упередження, а також адаптувати стилі процесу (наприклад, онлайн/особисто, проведення нарад, залучення перекладачів) для оптимізації комунікації;

3) комунікація. Юрист розповів, що важливо, зокрема, пристосовувати стиль спілкування до культурних уподобань учасників, а також сприяти взаєморозумінню та створювати спільні поведінкові норми. Крім цього, потрібно правильно керувати емоціями та зберігати пристойність у спілкуванні;

4) підготовка. Необхідно спланувати процес медіації, дослідивши перед цим потенційні культурні особливості його учасників. Також важливо передбачити потреби в попередніх зустрічах між учасниками, процедурних правилах і ролях, і залишатися гнучкими, оскільки підготовка веде до гіпотез, а не припущень;

5) управління процесом. Важливо відстежувати культурні прояви впродовж усього процесу медіації, узгоджувати очікування, забезпечувати процедурну та емоційну завершеність (за потреби – церемоніальні потреби) тощо.

Ханна Тюмпел, акредитована медіаторка, юристка, тренерка, розробниця Правил медіації Міжнародної торгової палати (ICC), Німеччина, розповіла, що було визначено шість ключових сфер культурного фокусу, щоб допомогти медіаторам підготуватися до міжкультурної медіації та керувати нею. Так, потрібно врахувати:

1) спорідненість та стилі спілкування: прямий і непрямий, емоційний і стриманий, формальний і неформальний. Серед неформальних: вербальні, невербальні та міркування (наприклад, послідовне чи циклічне);

2) ставлення до конфлікту: позитивне чи негативне ставлення до конфлікту, толерантність до ризиків тощо;

3) очікування від процесу медіації: які ролі медіатора/учасників, як використовується порядок денний тощо;

4) обмін інформацією;

5) орієнтацію в часі: пунктуальність, довгострокові та короткострокові цілі, тиск дедлайнів, частоту зустрічей;

6) підходи до ухвалення рішень.

Далі відбулася мотиваційна сесія «Дипломатія і медіація: формуючи орбіти порозуміння», яку модерувала Наталя Крестовська, д.ю.н., медіаторка й тренерка. Спікер сесії – Девід Л. Карден, юрист, дипломат, посередник і письменник, експосол США в Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), – наголосив, що в сучасних умовах потрібно користуватися кожною можливістю, щоб бути «ближчими одне до одного». За його словами, проблема полягає в тому, що люди наразі менше хочуть єднання; їхні проблеми не видаються такими важливими для орбіт інших людей. Також він зазначив, що у світі існує багато популізму (зокрема політичного), який має свій негативний вплив.

Також 25 червня пройшов майстер-клас «Чому ми не можемо просто використати ШІ? Що кваліфіковані перекладачі привносять у міжкультурну медіацію», який модерувала Марина Дзевелюк, медіаторка, к.ю.н., доцентка, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського.

Спікеркою майстер-класу була Баррі Джей Робертс, яка працювала адвокаткою, директоркою з питань судового вирішення спорів, а також створила курс «Англійська мова для вирішення спорів» і була співзасновницею InterpretADR. Вона вказала, що перекладачі постійно обмежені етичними правилами: «У нас у США взагалі немає правил етики, які б були сформульовані для того, щоб керувати діяльністю перекладачів під час медіації. У нас є етичні правила для суддів, системи охорони здоров’я, інших сфер діяльності, але не для медіації та перекладу в ній. Тут є велика проблема, оскільки наразі ми маємо перекладачів, кожен з яких працює на свій розсуд».

Вона також поділилася своїм досвідом роботи, вказавши, що перекладачами зазвичай є люди, яких найчастіше не цінують і не розуміють, їх часто ставлять у неможливі та незручні ситуації: «Мені видається, що вони не так цінують власні думки під час перекладу, як хочуть лише виконати своє завдання. Це підіймає питання щодо перекладачів і медіаторів, які можуть працювати разом. У культурі медіації хочеться будувати зв’язки, заохочувати учасників для висловлення свого погляду, але, принаймні в США, перекладацька культура та етика – це щось абсолютне протилежне».

Також відбулася сесія «Per aspera ad astra: досвід розвитку медіації в країнах Африканського континенту», яку модерувала Сьюзан Едвардс, президентка та співзасновнтця Edwards Mediation Academy, США. На сесії виступали:

• Бернадетт Увіцеза, генеральна директорка Mediation Home Rwanda, експертка з ADR, акредитована судом медіаторка, тренерка з медіації в Академії медіації Едвардса та членкиня-засновниця Mediation Home Rwanda, Руанда;
• Д-р Вікторія Банке Олагбегі-Олоба, постдокторська наукова співробітниця кафедри приватного права Стелленбоського університету, спеціалізується на практиці, дослідженнях та навчанні в галузі АВС, Нігерія;
• Лоріан Хаанґала, економіст, консультант із бізнесу та розвитку, медіатор у комерційних спорах і при судах, тренер, Замбія.

Питання медіації

У четвер, 26 червня, відбулося офіційне відкриття форуму. З вітальними словами виступили Манфредас Лімантас, керівник команди з питань верховенства права (глави 23 і 24) у Відділі фундаментальних реформ Служби підтримки України Європейської Комісії, Бельгія, Оксана Цимбрівська, керівниця Проєкту ЄС Право-Justice, Україна, а також Луїза Романадзе, президентка Української академії медіації, керівниця Проєкту ЄС «CONSENT», медіаторка, адвокатка, Україна.

Першу сесію «Від бачення до втілення: медіація у національних реформах і глобальних стратегіях» модерували Луїза Романадзе та Оксана Цимбрівська.

Роман Бабій, народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, розповів, що у 2024 році в Комітеті Ради з питань правової політики відбулися тематичні слухання, а згодом були затверджені рекомендації, чимала частина яких стосується розвитку медіації. За його словами, йдеться як про законодавчі ініціативи, так і про кроки, які можуть забезпечити краще узгодження дій між державними інституціями, професійною спільнотою та громадськістю.

«Упродовж року в межах підкомітету тривала робота над практичними аспектами впровадження цих рекомендацій. Було проведено кілька координаційних зустрічей в різних форматах за участю представників виконавчої влади, судової адміністрації та експертного середовища. Зокрема, вдалося ініціювати зміни у звітність судів – тепер там має міститися статистика щодо використання сторонами медіації та врегулювання спору за участю судді. Це важливий крок для подальшого аналітичного осмислення процесів у цій сфері… Очевидною є необхідність суттєвого вдосконалення інституту врегулювання спору за участю судді», – зазначив нардеп.

Він також вказав, що депутати працювали над питанням створенням координаційного органу при Кабміні, а саме Міжвідомчої ради з питань розвитку альтернативних способів вирішення спорів, до складу якого мають бути залучені представники різних гілок влади та інституцій ADR. Такий орган, вказав Роман Бабій, дозволить системніше підходити до розвитку і популяризації альтернативних способів вирішення спорів.

«Медіація – це ще один шлях для захисту прав. Вона не замінює суди, але може стати ефективним інструментом у ситуаціях, коли важливо зберегти стосунки, уникнути ескалації конфлікту та знайти рішення спільними зусиллями. Для держави розвиток цієї сфери – це також можливість зменшити навантаження на судову систему та забезпечити громадянам, бізнесу доступ до вирішення спорів у різних життєвих ситуаціях не лише у судах. На моє переконання, розвиток інституцій альтернативного вирішення спорів має бути невід'ємною частиною розвитку системи правосуддя та судової реформи», – наголосив Роман Бабій.

Рітус Йокубаускас, юрист і міжнародний консультант, колишній Генеральний секретар Асоціації адвокатів Литви, нині заступник міністра юстиції, розповів, що в Литві, хоча медіацію почали впроваджувати приблизно 20 років тому, досі відкривається її потенціал: «Це не те, що досягається одразу, а є постійним процесом. Отже, потрібно намагатися її впроваджувати».

«Люди повинні відчувати, що до них ставляться справедливо. Традиційна система правосуддя, можливо, виконує це не в найкращий спосіб. Тому важливо створювати альтернативні способи, щоб дати людям можливість отримувати правосуддя ефективно. У Норвегії, наприклад, часто виникають майнові конфлікти, а медіація досить успішно для цього використовується. Це такий шляхетний спосіб вирішувати конфлікти. Дуже приємно, що Україна також рухається на цьому шляху», – сказав Аарне Кіннунен, керівник відділу та старший радник міністра в Міністерстві юстиції Фінляндії.

Олена Білоконь, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, к.ю.н., розповіла, що стратегією розвитку системи правосуддя визнається необхідність розвитку медіації в контексті забезпечення доступу до правосуддя, підвищення інвестиційної привабливості України та зняття соціальної напруги з суспільства.

«Ми маємо чітке бачення: суддя, втілюючи свою професійну діяльність і взаємодіючи між державним судочинством і медіацією, здатен допомогти реалізувати той величезний потенціал медіації, яка може стати екологічним інструментом для вирішення конфліктів. Медіація дійсно може зменшити навантаження судової системи», – вказала вона.

Олександр Банчук, заступник міністерки юстиції України, також наголосив, що потенціал медіації в Україні до кінця не розкритий. За його словами, в контексті повноцінного запуску закону про медіацію юридичних процедурних проблем фахівці з моніторингу Мін’юсту не знаходять.

Андрій Овсієнко, представник Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України, зазначив, що загалом наразі можна стверджувати: впровадження медіації в Україні відповідає стратегіям Ради Європи та ЄС.

«Такі аспекти медіації, як доступність і рівність процедур, поважне ставлення до потреб учасників медіації тощо дають підстави впевнено стверджувати, що медіація є непересічним, але, на жаль, усе ще недооціненою державою та суспільством інструментом захисту прав людини», – заявив він.

Аластер Саймон Четті, старший помічник директора Міжнародного правового відділу Міністерства юстиції, Сінгапур, детально зупинився на Сінгапурській конвенції про медіацію, вказавши, що медіація є ключовим аспектом ширшого бачення Сінгапуру як міжнародного центру вирішення транскордонних спорів. За його словами, внутрішнє законодавство Сінгапуру зосереджене на міжнародній комерційній медіації; також є орієнтованість саме на користувача.

Другу сесію заходу «Дорога до порозуміння: роль діалогу і медіації у часи міграційних криз» модерувала Майя Цвітан Грубішин, керівниця компоненту «Підтримка процесу євроінтеграції у секторі юстиції» у Проєкті ЄС «Pravo-Justice», Хорватія.

Аліна Арнаут, заступниця головного менеджера проєкту ГО «Десяте квітня», розповіла детальніше про проєкт, його результати роботи, вказавши, що його названо на честь дати народження Гуго Гроція, нідерландського політичного мислителя, юриста, філософа, історика, гуманіста та «батька міжнародного права». Вона зазначила, що місія проєкту – продовжувати справу Гроція, а саме сприяти верховенству права та надавати професійну допомогу.

Вона розповіла, що під час переміщення людей усередині України виникають суперечки, зокрема, між ВПО та громадами через ресурси або житло. Також можуть виникати внутрішньосімейні конфлікти (на тему спадщини, опіки або розлучення) та напруга в центрах обліку при оформленні допомоги. За словами Аліни Арнаут, у таких моментах правильна медіація дозволяє знизити рівень конфліктності та уникнути суду.

Експертка також наголосила на важливості навчання, додавши, що оператори гарячої лінії та юристи проєкту пройшли навчання з основ медіації, що дозволило не лише ефективніше реагувати на конфлікти, а й знизити напругу. У складних ситуаціях відбувається перенаправлення до медіаторів або відповідних соцслужб.

Мохамед М. Кешавджі, юрист, міжнародний фахівець із міжкультурної медіації, поділився особистим досвідом як тричі переміщена особа. За його словами, серед проблем, з якими стикаються вимушені переселенці (в глобальному масштабі) є втрата ідентичності; необхідність перекваліфікації для підтвердження своєї професійної кваліфікації; внутрішня травма через страх, побоювання за свою сім'ю на батьківщині та загальну незахищеність статусу; туга за знайомою їжею; потреба в духовному живленні через віру; гендерні питання та їхній прояв у нових діаспорних середовищах; біль від того, що тебе не чують або не слухають тощо.

Анна Лиско, директорка «Львівського центру медіації», керуюча партнерка адвокатського об’єднання «ЛІ Партнерс» і членкиня Громадської ради доброчесності, розкрила тему діалогу та медіації в часи міграційних криз. За її словами, важливо надавати підтримку не лише ВПО, а й громадам, які їх приймають, а також налагоджувати зв’язки, спільно будуючи нову реальність, де кожен має своє місце. Окремо вона підкреслила важливість особистого розвитку як відповідь на кризу, вказавши, що потрібно переосмислити себе не лише як жертву, а й як частину змін.

На сесії «Числа, що говорять: як виміряти ефективність медіації» модераторкою виступила Світлана Сергєєва, віцепрезидентка Української Академії Медіації, сертифікована медіаторка IMI, голова АО «Юридичне Бюро Сергєєвих».

Пітер Грайзл, професор економіки в Університеті Вашингтона та Лі, США, розповів про висновки двох дослідницьких проєктів щодо медіації, а саме вирішення справ у суді (спираючись на дані 380 000 цивільних та комерційних судових справ, а також перегляду європейського парадоксу медіації (спираючись на висновки нового експертного опитування спільно з Джузеппе ДеПало та Агне Тваронавічене). За його словами, хоча медіаційні механізми далеко не однорідні, медіація скорочує витрати навіть при помірних показниках успішності.

Алессандро Бруні, юрист, міжнародний медіатор та арбітр, засновник CONCILIA, з 1999 року ADR та управління конфліктами, тренер медіаторів в Університеті Пізи, віцепрезидент GEMME Італія, вказав, що виміряти успіх медіації в Італії можна на основі не лише статистики. За його словами, коли закон сприяє медіації, то в цій країні є різні заохочення та навіть винагороди для всіх сторін.

Рімантас Сімайтіс, експерт із медіації Європейської комісії з ефективності правосуддя (CEPEJ), Литва, поділився, зокрема, рекомендаціями Європейського довідника з медіації 2019 року щодо законотвоворчості, наголосивши, що потрібно збирати та узагальнювати статистичні дані, отримані від окремих медіаторів або провайдерів медіації, судових та інших схем медіації на національному рівні, дотримуючись принципу конфіденційності. Окремо він поділився базовими KPI для вимірювання ефективності медіації в країні (ознайомитися з документом можна за посиланням).

«Хотілося б сказати, що необов'язково оцінювати медіацію саме кількісними показниками, але я так думаю... Як ми вимірюємо ефективність медіації? Одне з питань полягає в тому, що медіація є конфіденційною. Це становить свою проблему з погляду вимірюваності. У нас у Великій Британії фактично немає медіації, призначеної суддею, тому не можна провести статистичний аналіз й отримати якісь дані від Міністерства юстиції. Більшість осіб, які приходять на медіацію, приходять туди добровільно, тому в нас немає таких даних, які можна було б підтвердити й бути в них впевненими. Організації, які проводять дослідження щодо того, як відбувається медіація, здебільшого займаються цим раз на два роки. Залежать дані від кількості людей, які готові відповідати на запитання», – сказав Ендрю Міллер, міжнародний медіатор і арбітр, Великобританія.

Сесію «Розширення можливостей для врегулювання спорів: медіація як частина арбітражної екосистеми» модерували Владислава Дончик, координаторка Мережі амбасадорів VIAC (VIAC CAN), та Наташа Тункель, партнерка юридичної фірми KNOETZL, що базується у Відні, Австрія.

Мері Уолкер, фахівчиня у сфері ADR та юристка, Австралія, розповіла, що коли виникає невпевненість, який процес вибрати (медіацію чи арбітраж) для вирішення конфлікту, потрібно пам’ятати: медіація спонукає до рішення в дусі співпраці, а арбітраж може завершити процес, однак не дасть наприкінці широкої можливості сказати своє слово. Однак, на її думку, потрібно враховувати обидві ці характеристики.

Томас Джон, міжнародний медіатор, арбітр та юридичний консультант, Нідерланди, Австралія, вказав, що під час створення певної комбінації між медіацією та арбітражем виникає потужніша система, що зосереджена на наданні найкращих рішень для клієнта в найкоротший та найекономічніший спосіб: «Міць цієї комбінації полягає в тому, що першочергово ми можемо застосовувати якнайбільш належний підхід у будь-якому проміжку часу впродовж життєвого циклу будь-якого спору. Неважливо, чи це розглядається з погляду арбітражу, судової процедури, чи спочатку з погляду медіації, а потім – арбітражу. Тут наша увага зосереджується більше на вирішенні спору. Ми потребуємо саме ефективності цього рішення».

Наталія Ковалко, д.ю.н., професорка, Заслужена юристка України, бізнес-медіаторка, адвокатка, національна експертка міжнародних проєктів в Україні, виступила модераторкою сесії «Важливість наставництва: підтримка наступного покоління медіаторів». Спікеркою виступала Кетрін Котсакі, почесна юристка, акредитована медіаторка та тренерка медіаторів, членкиня Центральної комісії з питань медіації Міністерства юстиції Греції, Президентка Грецької спілки медіаторів.

За її словами, в Греції медіатори здобувають знання в спеціальних центрах, які працюють за досить жорсткими правилами. Однак до самих молодих медіаторів є багато запитань, оскільки вони, навіть під час іспитів, мають замало знань або не розуміють закон.

Після цього відбувся майстер-клас «Управління полярностями в процесі медіації», який модерувала Ольга Головко, медіаторка, к.ю.н., старша дослідниця, доцентка КПІ імені Ігоря Сікорського, PR-менеджерка ГС «Українська академія медіації». Спікеркою виступила Альона Горова, голова Інституту миру і порозуміння, медіаторка групових конфліктів з 20+ років досвіду, експертка з відновного правосуддя, миробудування.

Медіація для всіх

У п'ятницю, 27 червня, день розпочався з сесії «Медіація для всіх: як забезпечити поінформованість і доступ до медіаційної послуги для вразливих верств населення», яку модерувала Катерина Наровська, президентка ГО «Національна асоціація медіаторів України», медіаторка, супервізорка, тренерка, викладачка, фасилітаторка, просвітниця, правниця. Спікерами сесії виступили Василь Луцик, голова Національної соціальної сервісної служби України; Наталя Король, керівниця апарату Вінницького апеляційного суду, голова та співзасновниця громадської організації «ВАПС», юристка, медіаторка, докторка філософії; Олександр Баранов, директор Координаційного центру з надання правничої допомоги; Юе-Ен Чонг, сертифікований медіатор, та Андреа О'Ніл, президентка Інституту медіаторів Ірландії (MII).

Далі відбулася сесія «Медіація на робочому місці: від міжособистісних непорозумінь до колективних трудових спорів», яку модерував Дмитро Кухнюк, голова Національної служби посередництва і примирення, к.ю.н., доцент, доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права КНУ Тараса Шевченка. Спікерами сесії були:

• Олександр Шубін, заступник голови Федерації профспілок України;
• Фідана Алієва, акредитована медіаторка SIMI, медіаторка АБР на робочому місці, стипендіатка Weinstein JAMS, засновниця Центру медіації та переговорів, тренерка з медіації CONSENSUS IM-CAMPUS, Киргизька Республіка;
• Сергій Савчук, менеджер проектів у Представництві МОП в Україні, Агентстві ООН з питань праці;
• Джон Стеррок, засновник і старший медіатор Core Solutions, провідний медіатор у Великій Британії, глобальний елітний лідер думок за версією Who's Who Legal, почесний член Міжнародної академії медіаторів;
• Сергій Біленький, заступник голови СПО роботодавців на національному рівні, заступник голови Ради Федерації роботодавців України.

Сесію «Як формується культура діалогу: медіаційні ініціативи для дітей та молоді» модерувала Ірина Доценко, медіаторка, супервізорка, психологиня, тренерка Української академії медіації, а спікерами були Вікторія Харріс, заступниця виконавчого директора Ради з цивільної медіації та активна прихильниця медіації ровесників та медіації в примиренні громад, Велика Британія; Мері Лу Брайант Франк, докторка філософії, магістриня наук, психологиня, судова медіаторка, тренерка з медіації та консультантка, США; Ірина Балан, медіаторка, тренерка, юристка, патентний повірений України, координаторка проєкту присудової медіації ГС «Українська академія медіації»; Луїза Романадзе, президентка Української академії медіації, керівниця Проєкту ЄС «CONSENT»; Джейн Браян, професорка юридичного факультету Уорікського університету та голова Академічного форуму Ради з питань цивільної медіації, Велика Британія, та Паскаль Комваліус, сертифікований медіатор, переговірник у кризових ситуаціях та при роботі із заручниками, фахівець із запобігання самогубствам та автор книги «Медіація у кримінальних справах», Нідерланди.

Наталія Мазаракі, д.ю.н., професорка Державного торговельно-економічного університету, модерувала сесію «Медіація поза кордонами: вирішення транскордонних спорів у глобалізованому світі». На сесії виступили Гарі Бірнберг, арбітр/медіатор з Сан-Паулу, спеціалізується на транскордонних комерційних спорах. Член JAMS, працює англійською, французькою та португальською мовами, Бразилія; Корадо Мора, міжнародний медіатор із понад 20-річним досвідом, який спеціалізується на тренінгах із вирішення складних спорів по всьому світу та входить до складу комісій провідних міжнародних інститутів медіації, Італія, а також Катаржина Пшилуська-Цішевська, юристка, медіаторка, системна дизайнерка, а також тренерка і конфліктна коучиня з вирішення різноманітних спорів, сертифікована викладачка з медіації, Польща.

На сесії експерти ділилися досвідом і стратегіями для підвищення обізнаності, доступності та ефективності медіації для вразливих груп населення та суспільства загалом. Ключові теми включали інтеграцію медіації в соціальні служби, судову систему, безоплатну правову допомогу, розв’язання трудових спорів і освітні програми, що формують культуру медіації серед дітей і молоді.

Зокрема, доповідачі наголошували на важливості скоординованої взаємодії державних органів, громадянського суспільства й приватного сектору задля інституалізації медіації як доступної та якісної соціальної послуги. Також обговорювали виклики, пов’язані з навчанням, підвищенням обізнаності населення, фінансуванням та адаптацією медіації до культурних і ситуаційних особливостей, зокрема із урахуванням травматичного досвіду. Водночас міжнародні експерти з Сінгапуру, Ірландії, Бразилії, Польщі та Великої Британії поділилися знаннями про правові рамки, міжкультурну компетентність, медіаційні екосистеми та цифрові інновації, включно з платформами онлайн-медіації.

Акцент сесії, зокрема, було зроблено на превентивних підходах у трудових колективах, підтримці дітей і молоді, а також на необхідності безперервного професійного розвитку та турботи про себе серед медіаторів.

Учасники сесії також підкреслили потенціал медіації як базової соціальної послуги, особливо в умовах травми та вразливості, спричинених війною та переміщенням. Її інтеграція у систему соціальної підтримки, на їх думку, сприяє збереженню сімей, запобіганню інституалізації дітей, розв’язанню транснаціональних сімейних спорів.

Крім цього, мова йшла про те, що український досвід демонструє, як суди та центри правової допомоги можуть бути «воротами» до медіації, особливо для вразливих груп (жертв домашнього насильства, осіб, які не знають про медіацію). Це вимагає, вказали експерти, підготовки персоналу судів і юристів, а також створення інституційної бази для ефективного перенаправлення справ у медіацію.

Водночас через соціальні та економічні трансформації очікується зростання складних трудових спорів. Як зазначалося, медіація на робочому місці стає окремою спеціалізацією, що охоплює міжособистісні, структурні та колективні конфлікти. Вона сприяє культурі діалогу, зменшує навантаження на суди та сприяє стабілізації в постконфліктному суспільстві.

Також міжнародні експерти звернули увагу на важливість міжкультурної компетентності, гнучкості у процесах та врахування юридичного плюралізму. Використання підходів, як-от теорія культурних вимірів Гофстеде, допомагає, за їх словами, враховувати відмінності у стилях комунікації та сприйнятті влади, що потребує інноваційного дизайну медіаційних процесів, зокрема модульних і гібридних форматів.

Окремо зазначалося про те, що пандемія пришвидшила впровадження онлайн-медіації, яка забезпечує зручність, доступність і ефективність у транснаціональних спорах. Онлайн-інструменти дають змогу проводити асинхронне спілкування, обмін документами, гнучке планування, хоча й залишаються виклики технічного характеру й питання управління онлайн-динамікою.

Крім цього, на сесії відбулися майстер-клас «Як ефективно проводити бізнес медіацію: стратегії, тактики та поради», який провів Джефф Кічавен, один із провідних медіаторів США, а також воркшоп «Сила присутності в практиці медіації та права», де виступила Лорі Лейден, фахівчиня із зцілення травм та гуманітарного лідерства, США.

У суботу, 28 червня, відбувся воркшоп із нейромалювання «Я - Всесвіт. Самоідентифікація як ключова внутрішня опора медіатора». Спікерками воркшопу були Анна Баришникова, медіаторка, психологиня, тренерка, членкиня правління Української академії медіації; Ірина Сучілова, сімейна медіаторка, тренерка, психологиня, адвокатка, членкиня та координаторка Української академії медіації, членкиня Асоціації сімейних медіаторів України.