Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про це судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Алла Олійник та Андрій Грушицький говорили на лекціях у межах підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів.
Алла Олійник виступила з лекцію «Актуальні питання щодо розгляду сімейних спорів в умовах воєнного стану».
Лекторка відзначила важливість роботи судів першої інстанції, адже саме вони розглядають справи по суті, часто – коли немає судової практики, законодавчого регулювання певних правовідносин. «На вас покладена велика відповідальність», – звернулася до колег Алла Олійник.
Вона нагадала, що відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» робота судів не може бути припиненою в умовах воєнного стану, не припустиме будь-яке скорочення форм судочинства.
Алла Олійник звернула увагу, що ст. 64 Конституції України допускає в умовах воєнного або надзвичайного стану окремі обмеження прав і свобод. Зокрема, вони можуть стосуватися гарантії заборони на втручання в особисте і сімейне життя (ст. 32 Основного Закону), наприклад, внаслідок примусової евакуації, встановлення комендантської години тощо.
Вагомий відсоток сімейних спорів стосується інтересів дітей та їхніх батьків. Такі спори складні, чутливі й делікатні, оскільки матеріальні норми, що регулюють відповідні відносини, містять багато оцінних понять, вимагають від судді певних знань щодо психології сімейних відносин та ін.
Численні рішення Європейського суду з прав людини щодо питань, які пов'язані із захистом прав дитини, ґрунтуються на положеннях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конвенції про права дитини.
Алла Олійник нагадала позицію ЄСПЛ, що найкращі інтереси дитини мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися. Держава має позитивні зобов’язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров’ю та розвитку. «Сьогодні в умовах воєнного стану суддям доводиться розглядати питання щодо визначення місця проживання дитини, участі батьків у її вихованні тощо. Треба пам’ятати, що найкращі інтереси дитини – це насамперед забезпечення її життя і здоров’я», – сказала доповідачка.
Вона зауважила, що ЄСПЛ розглядає справи у сфері захисту прав дитини з урахуванням принципів правового статусу дитини, в тому числі визначених у Конвенції про права дитини 1989 року. Зокрема, Алла Олійник сказала про важливість у нинішніх умовах такого принципу, як невід'ємність і пріоритет права на життя дитини (на державу покладається обов'язок забезпечити виживання і розвиток дитини, ст. 6 Конвенції).
Суддя зазначила, що при розгляді справ щодо дітей необхідно встановити, в чому полягають найкращі інтереси дитини, оцінити всі обставини з урахуванням доказів, заслухати думку дитини, а в рішенні ретельно викласти мотиви його ухвалення. У своїй практиці ЄСПЛ часто звертає увагу, що національний суд не повною мірою дослідив обставини справи і навів недостатні мотиви.
Також Алла Олійник зауважила, що раніше суддів звинувачували в занадто позитивістських підходах до розгляду справ, однак сьогодні, коли судді застосовують принцип верховенства права, ситуація суттєво змінилася.
Лекторка навела судову практику Верховного Суду щодо найбільш важливих питань, які виникають при розгляді справ щодо дітей.
Зокрема, у воєнний час виникають певні проблеми щодо визначення місця проживання дитини. Алла Олійник зазначила, що при розгляді таких спорів необхідно брати до уваги, що мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Водночас розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
У постанові від 30 березня 2021 року у справі № 756/13187/17 КЦС ВС зазначив, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, передусім повинні бути визначені та враховані інтереси дитини в ситуації спору, а вже потім – і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини – підлягають врахуванню інтереси батьків.
Доповідачка зауважила, що при розгляді відповідних спорів обов’язковим є залучення органу опіки і піклування, та навела рішення Верховного Суду щодо цього питання. Зокрема, у постанові КЦС ВС від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 вказано, що орган опіки та піклування не склав висновку про доцільність проживання дитини разом з матір’ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю, правовою природою та змістом висновком органу опіки та піклування.
Також Алла Олійник висловила думку щодо труднощів, які можуть виникати при розгляді спорів про визначення місця проживання дитини чи участі в її вихованні після 24 лютого 2022 року. Наприклад, якщо дитина виїхала за кордон з одним із батьків, то, вирішуючи в умовах воєнного стану спір про місце проживання дитини, суд має враховувати пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, невід'ємність і пріоритет права дитини на життя, перебування її в безпечному середовищі. «Для суду важливо не просто ухвалити рішення, а воно має бути таким, щоб його можна було реально виконати», – наголосила Алла Олійник.
Є й інше питання: як забезпечити участь одного з батьків, що залишився в Україні, у вихованні дитини, яка виїхала за кордон з іншим із батьків. Доповідачка зазначила, що адвокати обговорюють це питання, зокрема, висловлюється думка про можливість участі одного з батьків, що залишився в Україні, у вихованні дитини принаймні через спілкування засобами електронного зв’язку в режимі відеоконференцій (за допомогою Skype, Zoom тощо). «Треба надавати батькам можливість спілкуватися з дитиною та брати учать у її вихованні, щоб дитина пам’ятала, що в неї є обоє батьки», – сказала Алла Олійник.
Андрій Грушицький прочитав лекцію «Застосування судом ефективного способу захисту порушеного права. Актуальна практика Верховного Суду».
Він зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист конкретних та ефективних прав. Стаття 13 Конвенції визначає право саме на ефективний спосіб юридичного захисту.
До прийняття нових редакцій процесуальних кодексів, які набрали чинності 15 грудня 2017 року, кодекси не містили поняття «ефективність». Натомість чинна ст. 2 ЦПК України визначає завданням і метою цивільного судочинства саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Доповідач розповів про способи захисту, визначені у ст. 16 ЦПК України. Зокрема, звернув увагу на абз. 12 ч. 2 цієї статті, який передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Андрій Грушицький звернув увагу на постанову Великої Палати ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, у якій визначено, що таке ефективний спосіб захисту. Також він навів практику Верховного Суду щодо ефективного способу захисту в різних цивільних відносинах.
Так, суддя розповів про застосування такого способу захисту, як скасування державної реєстрації. Верховний Суд зробив висновки, що в разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування такої реєстрації. У разі якщо договір є нікчемним (визнання недійсним його не вимагається) вимога про скасування державної реєстрації права є ефективним способом захисту.
Доповідач звернув увагу на ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 12 травня 2022 року № 2255-IX). Відповідно до цієї норми, якщо суд скасував рішення про державну реєстрацію прав або визнав недійсними чи скасував документи, на підставі яких проведено їх державну реєстрацію, скасував державну реєстрацію прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, відповідні права чи обтяження припиняються.
Також Андрій Грушицький порушив питання щодо ефективного способу захисту при «накладенні» земельних ділянок. Він зазначив, що такі спори мають вирішуватися шляхом пред’явлення негаторного позову (постанова ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц, постанова КЦС ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 191/4018/18).
Крім того, лектор навів нещодавно ухвалену постанову ВП ВС від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц. У цій справі позивач просив визнати припиненим договір поруки. ВП ВС вказала, що ст. 16 ЦК України не передбачає способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, і така вимога є неналежним способом захисту. Натомість способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. За обставин цієї справи належним та ефективним способом захисту буде саме визнання поруки припиненою.
Презентація Алли Олійник – https://cutt.ly/WN9imAi.
Презентація Андрія Грушицького – https://cutt.ly/6N9iYhf.
_03_03.png)
