Моніторингова місія ООН з прав людини вітає рішення щодо неконституційності статті 375 ККУ

Моніторингова місія ООН з прав людини наголошує: Конституційний Суд України дійшов висновку, що судові рішення мають переглядатися лише в рамках процедури оскарження, а не слідчим та прокурором, як це було при застосуванні статті 375 Кодексу. Крім того, вважають в організації, поняття «неправосудний» було нечітким і допускало надто широке тлумачення, а тому не відповідало принципам правової визначеності та незалежності суддів. Таку позицію Місія ООН висловила у повідомленні, опублікованому на офіційній сторінці у мережі Facebook організації.

Тож, Моніторингова місія ООН з прав людини схвально оцінила рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року щодо неконституційності статті 375 Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність суддів за постановлення «завідомо неправосудних» рішень без пояснення критеріїв «неправосудності». На думку Місії ООН, це рішення сприятиме зміцненню незалежності судової системи.

«Ми задокументували декілька випадків, коли судді, які відхиляли клопотання прокурорів проти підозрюваних або обвинувачених у кримінальних справах, пов’язаних із збройним конфліктом на сході України, опинялися під слідством за статтею 375 Кодексу. Однак ця проблема вийшла за межі проваджень, пов’язаних з конфліктом, та стосувалася всіх суддів. На практиці дуже мало справ призводили до пред’явлення офіційного обвинувачення суддям; більшість розслідувань залишалися відкритими протягом багатьох років, що тримало суддів у стані невизначеності. У наших доповідях про ситуацію з правами людини в Україні ми засуджували цю практику як таку, що уможливлювала втручання у незалежність суддів», –  йдеться у повідомленні Моніторингової місії ООН з прав людини.

Вища рада правосуддя неодноразово вказувала на проблему неправомірного впливу та тиску на суддю з метою прийняття певного рішення у справі шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення ним злочину, передбаченого статтею 375 ККУ. Зокрема, у Щорічній доповіді за 2019 рік «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні», ухваленій ВРП 9 квітня 2020 року, наголошувалося на неприпустимості  реєстрації в ЄРДР відомостей про вчинення суддею кримінального правопорушення як помсти за ухвалення судового рішення всупереч процесуальній позиції прокурора у справі.  

За інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, у 2019 році у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності було тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя 10 суддів. Така кількість, на думку ВРП, свідчить про незначний відсоток суддів в Україні, що набувають статусу підозрюваних або обвинувачених у кримінальних справах, зазначають у ВРП.

Як повідомлялося раніше, Комітет Міністрів Ради Європи у рішенні від 23–25 вересня 2019 року стосовно процедури нагляду за виконанням Україною рішень Європейського суду з прав людини у групі справ «Олександр Волков проти України» висловив стурбованість щодо можливої загрози судовій незалежності через зловживання прокурорами кримінальними розслідуваннями відповідно до статті 375 Кримінального кодексу України. Комітет Міністрів Ради Європи закликав органи влади України вжити заходи для усунення будь-якого потенційного надмірного впливу та тиску на суддів відповідно до рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO) стосовно цього питання.

Конституційний Суд України встановив, що стаття 375 Кодексу суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов’язковості судового рішення, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Встановивши невідповідність Основному Закону України статті 375 Кримінального кодексу України, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цієї статті на шість місяців з дня ухвалення Судом рішення про її неконституційність, у зв’язку з чим Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею, у відповідність із Конституцією України та рішенням Конституційного Суду України.

Джерело