Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оприлюднено текст ухваленого 26 травня 2020 року рішення № 1551/0/15-20 про надання консультативного висновку щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування», який надійшов з Офісу Президента України.
Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (зі змінами), Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (зі змінами) та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ та привести окремі положення законодавчих актів у відповідність до рішень Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та від 11 березня 2020 року № 4-р/202.
Зазначеним законопроектом, зокрема, врегульовуються нагальні питання щодо реорганізації Верховного Суду України та статусу суддів Верховного Суду України, визначення кількості суддів у суді, порядку формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо.
У консультативному висновку ВРП зазначено, зокрема, що Конституційний Суд України, рекомендуючи Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства у відповідність до прийнятого рішення, фактично запропонував порядок його виконання через механізм законодавчого врегулювання, у тому числі й щодо припинення Верховного Суду України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своїх рішеннях, визначальною властивістю судової влади в демократичній правовій державі є її самостійність, що означає її інституційну відокремленість від органів законодавчої та виконавчої влади, неприпустимість впливу останніх на виконання суддями їх професійних функцій, у тому числі й у спосіб не обумовленої суспільними прагненнями законодавчої реорганізації, зміни системи судоустрою. Належно виконувати свою конституційну функцію щодо здійснення правосуддя в Україні (частина перша статті 124 Конституції України) може лише незалежна, позаполітична судова влада, складовою якої є закріплені Конституцією України суди.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) також висловила позицію стосовно того, що під час прийняття нової конституції її перехідні положення не повинні використовуватися як спосіб припинення повноважень осіб, обраних чи призначених за раніше чинною конституцією; звільнення всіх суддів, крім виключних випадків, таких як порушення конституційної тяглості, не відповідає європейським стандартам та принципу верховенства права; замінити всіх суддів неможливо без шкоди для безперервності відправлення правосуддя (Висновок щодо Закону CLXII 2011 року про правовий статус та винагороду суддів та Закону CLXI 2011 року про організацію та адміністрування судів Угорщини від 16–17 березня 2012 року, Висновок щодо проекту змін до Конституції України в частині правосуддя від 23–24 жовтня 2015 року).
Конституційний Суд України вважає, що органи державної влади, закріплені в Конституції України, мають особливий статус конституційних органів, тому ліквідація, зміна найменування, а також перегляд їх конституційно визначених функцій і повноважень у спосіб, що істотно (докорінно) змінює їх конституційну природу, можливі лише після внесення змін до Основного Закону України у порядку, передбаченому його розділом XIII «Внесення змін до Конституції України».
Крім того, КСУ наголошує, що Верховна Рада України, приймаючи закони, не має права допускати невідповідностей щодо будь-яких положень, прямо закріплених в Конституції України, повинна дотримуватись конституційно визначених меж, зокрема тих, що стосуються статусу, організації, функціонування, діяльності як відповідних органів, так і їх посадових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Конституційно визначений статус Верховного Суду зумовлює наявність відповідних функцій та повноважень.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, – як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з позицією Конституційного Суду України незмінність суддів та безпека їх перебування на посаді є найважливішим елементом незалежності суддів. Судді повинні призначатися на постійній основі до виходу на пенсію.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя підтримує положення законопроекту щодо порядку припинення Верховного Суду України як юридичної особи та визначення статусу суддів Верховного Суду України.
Крім того, ВРП підтримує норми законопроекту щодо формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, однак вважає за доцільне визначити принцип формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, де більшість її складу мають становити судді, відповідно до Висновку Венеційської комісії щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування, прийнятого на її 121-му пленарному засіданні (Венеція, 6–7 грудня 2019 року).
На думку ВРП, запропоновані законопроектом зміни дадуть змогу якнайшвидше сформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та, як наслідок, запустити процес добору, кваліфікаційного оцінювання суддів та вирішувати інші питання суддівської кар’єри.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя в цілому підтримує проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування» за умови доопрацювання його окремих положень.
_03_03.png)
