Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях Кременчуцького районного суду Полтавської області станом на 01.04.2024 року

Відповідно до п.3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області на 2024 рік, затвердженого наказом в.о. голови суду № 54/ОД від 11.12.2023 року, мною, секретарем суду, Анною Большего було аналізовано причини скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях.

Діяльність Кременчуцького районного суду Полтавської області була спрямована на подальше забезпечення конституційних засад судочинства, правильне й однакове застосування матеріального й процесуального законодавства, захист прав і свобод людини, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Аналіз причин помилок, які допущені суддями Кременчуцького районного суду Полтавської області при відправленні правосуддя при розгляді кримінальних проваджень проведено з метою виявлення найбільш характерних помилок та усунення недоліків в діяльності суддів при вирішенні таких справ.

Аналіз проведено на підставі:

- копій рішень Полтавського апеляційного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у кримінальних справах та копій рішень Великої палати Верховного суду, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду стосовно перегляду судових рішень, постановлених судом у кримінальних справах, наявних в наряді № 02-03,02-04 на кожного із суддів, працюючих станом на 01.04.2024 року.

Причинами скасування і змін вироків Кременчуцького районного суду Полтавської області протягом вказаного періоду були:

1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3)неправильне застосування кримінального закону;
4) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Протягом звітного періоду за 2024 року закінчено провадженням 52 кримінальні провадження, з яких 37 розглянуто з постановленням вироку (71,15 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 15 - із закриттям провадження по справі (28,85 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень).

Залишок на кінець звітного періоду становить 82 кримінальних проваджень (61,19 % від загальної кількості кримінальних проваджень).

З 01.01.2024 по 01.04.2024 року до Полтавського апеляційного суду всього було направлено 4 кримінальні провадження, які перебувають на розгляді в апеляційній інстанції.

Також варто зазначити, що попередньо вказаний період до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду була направлена 1 справа, яка знаходиться на розгляді в касаційній інстанції.

1 справа, що направлялася до Полтавського апеляційного суду у 2022 році - була розглянута судом апеляційної інстанції у 2023 році та повернута до Кременчуцького районного суду у 2024 році.

Якість розгляду кримінальних проваджень станом на 01.04.2024 року по суддям становить:

суддя Колотієвський О.О. – 1 провадження закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого/засудженого; 2 кримінальних провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді

суддя Баранська Ж.О. –1 кримінальне провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді; 1 кримінальне провадження знаходиться на розгляді Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду.

суддя Клименко С.М. – по 1 кримінальному провадженню вирок залишено без змін, по 1 кримінальному провадженню вирок змінено частково; 1 кримінальне провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді;

суддя Река А.С. – вироки не оскаржувались.

Станом на 01.04.2024 року повернуто 1 кримінальну справу, яка була направлена в 2023 році по якій вирок скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:

1.Справа №536/1704/22 (суддя Клименко С.М.):

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.06.2023 року визнано Л. винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України призначивши покарання:

за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років,

за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.08.2022 і остаточного визначити Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років і 1 (один) місяць.

Вирішено долю речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду скасувати, ухваливши новий, яким Л. засудити за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років, за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.08.2022 і остаточного визначити Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Виключити з вироку суду посилання про зарахування Л. у строк відбуття покарання строк повністю відбутого ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, а саме період часу з 03.10.2022 по 22.06.2023 включно.

Зарахувати у період відбування покарання строк перебування Л. під вартою за оскаржуваним вироком з 23.06.2023.

Необхідність ухвалення такого рішення прокурор мотивує тим, що за правилами ст.71 КК України до ухваленого вироку повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком. Зарахування відбутого строку за попереднім вироком у строк покарання за новим вироком, правилами ст.71 КК України не передбачається, проте суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про таке зарахування.

Крім того, прокурор вважав за необхідне зарахувати у строк покарання період перебування Л. за оскаржуваним вироком, а саме з 23.06.2023, оскільки судом першої інстанції таке рішення не ухвалювалось.

Висновок суду про винуватість Л. у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України а також правильність кваліфікації його дій, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені у судовому засіданні та отримали належну оцінку, є правильним і ніким із учасників провадження не оспорюється.

Водночас, при ухваленні вироку судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню та незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зокрема, в цьому кримінальному провадженні Л. не перебував під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду, а тримання під вартою як запобіжний захід йому обрано з 23 червня 2023 року, за вироком суду.

За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.06.2023 в строк відбування покарання Л. зараховано строк повністю відбутого ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, а саме за період часу з 03.10.2022 по 22.06.2023.

З вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.08.2022 вбачається, що Л. був засуджений за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці. Початок строку відбування покарання Л. рахували з дня його фактичного затримання.

З протоколу затримання особи, засудженої за вчинення злочину від 03.10.2022 вбачається, що Л. на виконання вироку Кременчуцького районного суду від 11.08.2022 був затриманий 03.10.2022, тобто з вказаної дати фактично почав відбувати покарання. До постановления вироку Кременчуцького районного суду від 23.06.2023 Л. частково відбув покарання за попереднім вироком суду строком 8 місяців 19 днів позбавлення волі, а не повністю, як зазначено у оскаржуваному вироку.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

При вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.

Таким чином, невідбута частина покарання Л. за попереднім вироком складає 6 місяців 11 днів.

Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, судом до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує частину покарання за попереднім вироком.

В оскаржуваному вироку рішення про складання покарань за сукупністю злочинів, на підставі ч.4 ст.70 КК України не ухвалювалось, а отже рішення суду про зарахування до строку відбування покарання повністю відбутого Л. покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, не ґрунтується на положеннях ст.71 КК України. Тим сам, суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Крім цього, вироком Кременчуцького районного суду від 23.06.2023 Л. обрано запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою, початок відбування покарання з 23.06.2023, проте судом в порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України не вказано про зарахування Л. даного попереднього ув’язнення у строк відбування покарання, тим самим судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання та зарахування строку його відбуття, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Таким чином колегією суддів апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Бровка Г.В., а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.06.2023 щодо Л. в частині призначення покарання та зарахування строку його відбуття скасовано.

Ухвалено в цій частині новий вирок, яким Л. засуджено:

-за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років,

-за ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років.

Виключено з резолютивної частини вироку посилання на зарахування Л. у строк відбуття покарання строк повністю відбутого ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, а саме період часу з 03.10.2022 по 22.06.2023 включно.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати Л. у строк покарання період перебування під вартою з 23.06.2023 по 21.11.2023 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Cтаном на 01.04.2024 року в провадженні суду перебувало 422 справи про адміністративні правопорушення (243 справ надійшло у звітному періоді), з яких розглянуто 267 справ (матеріалів). Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 155 справ.

Станом на 01 квітня 2024 року до апеляційного суду направлено 5 справ про адміністративні правопорушення, які було розглянуто у 2024 році, а саме:

Суддя Клименко С.М. – оскаржено 1 постанова суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, по якій апеляційну скаргу було повернуто особі, що її подала, та у зв’язку із подачею наступної апеляційної скарги справа була направлена та перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції

Суддя Баранська Ж.О. – оскаржено 2 постанови суду першої інстанції, 2 справи перебувають на розгляді .

Суддя Река А.С. – оскаржено 3 постанови суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, з яких по 1 справі постанова була змінена частково та 2 справи перебувають на розгляді.

Протягом звітного періоду до суду повернуто 1 справу з Полтавського апеляційного суду, яку розглянуто у 2024 році, та в якій постанову суду було змінено частково, а саме:

1.Справа №536/2764/23 про притягнення до адміністративної відповідальності Д. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2024 року Д. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з Д. на користь держави 536,80 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, 01 грудня 2023 року Д. керував транспортним засобом ВАЗ 2107, з ознаками алкогольного сп’яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин постанови застосування судом до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік, оскільки на час скоєння адміністративного правопорушення він не отримував посвідчення водія, що підтверджується відповідною довідкою ВП №2 та не було взято судом до уваги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до такого.

Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості Д. у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.

Не заперечуючи факт керування транспортним засобом в стані сп’яніння, Д. в апеляційній скарзі посилається на відсутність в нього посвідчення водія, а отже помилковість висновку суду щодо позбавлення його керування транспортними засобами на 1 рік.

Зокрема вказує, що згідно довідки ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, по обліковим базам даних Національної поліції Д. посвідчення водія не отримував.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з подальшими змінами та доповненнями) водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 28 постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли винна особа взагалі не отримувала такого права.

Таким чином, закон містить диференціацію щодо конкретних видів стягнень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки визначає, що відносно водія можливо застосувати такий вид державного примусу у виді стягнення, як штраф та позбавлення права керування транспортним засобом, останнє є безальтернативним. У той час, як до інших осіб, тобто тих, що не мають посвідчення водія, можливо застосувати лише такий вид стягнення, як штраф.

Матеріалами справи дійсно доводиться, що Д., 29.10.2004 року народження, не отримував посвідчення водія, про що вказує довідка ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 02.12.2023.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Зважаючи на той факт, що на момент вчинення адміністративного правопорушення, Д. не отримував посвідчення водія, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для позбавлення його права керування транспортними засобами, а тому оскаржувану постанову суду потрібно змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини вказівку на застосування відносно Д. адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. В іншій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, апеляційним судом було задоволено апеляційну скаргу Д. та змінено постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2024 року, в частині виключення з мотивувальної та резолютивної частини вказівку про застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення Д. права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Секретар суду Анна БОЛЬШЕГО

Діловод Лідія ЛЯШЕНКО