Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аналіз причин скасування та зміни судових рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області по цивільних справах
станом на 03.07.2023 року
Відповідно п. 3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області за 2023 рік, затвердженого наказом голови суду № 58/ОД від 20.12.2022 року мною, діловодом Антоніною Кардашевою було проведено аналіз причин скасування та зміни судових рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області по цивільних справах станом на 03.07.2023 року.
Аналіз проведено на підставі: копії ухвал (рішень) колегій суддів судової палати з розгляду цивільних справ (наряд № 02-03 «Копії рішень Полтавського апеляційного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у цивільних справах) та копій постанов колегій суддів судової палати Касаційного цивільного суду (наряд № 02-04 «Копії рішень Великої палати Верховного суду Касаційного цивільного, кримінального, адміністративного судів у складі Верховного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у цивільних справах) кожного із суддів, працюючих впродовж 2023 року.
Аналізом роботи Кременчуцького районного суду встановлено, що у І півріччі 2023 року за захистом своїх законних прав, свобод та інтересів звернулось 293 громадянина.
Слід звернути увагу на те, що в порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість цивільних справ позовного провадження зменшилась на 53 справи та склала 338 справ, кількість справ окремого провадження зменшилась на 8 справи – та становить 20 справ, кількість справ наказного провадження збільшилась на 136 справ та становить 180 справ, кількість заяв про забезпечення доказів, позову до подання позовної заяви збільшилась на 6 заяв та становить 8 заяв, кількість заяв про перегляд заочного рішення зменшилась на 6 заяв та становить – 3 заяви, кількість заяв про перегляд рішень, ухвал суду чи судових наказів у зв’язку із нововиявленими або виключними обставинами в звітному періоді не надходило, кількість скарг на дії або бездіяльність виконавчої служби зменшилась на 6 та становить 5 справ, кількість клопотання, подання, заяви, у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів зменшилася на 25 справ – та становить 17 справ, клопотання про визнання та звернення до виконання рвшення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню збільшилось на 1 заяву, доручення судів України /іноземних судів в звітному періоді не надходило.
Згідно статистичних даних впродовж зазначеного періоду всього направлено 25 справ:
- до Полтавського апеляційного суду направлено 23 цивільних справ з них: 8 справ повернулось з Полтавського апеляційного суду та 15 цивільних справ перебувають на розгляді в Полтавському апеляційному суді.
- до Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) направлено 2 цивільні справи з них: 1 справа повернулась з Касаційного цивільного суду та 1 цивільна справа перебуває в зазначеній інстанції на розгляді.
Якість розгляду цивільних справ станом на 03.07.2023 року по суддям становить:
суддя Андрій Кузнецов – 1 цивільна справа (архівна)- перебуває на розгляді в
Полтавському апеляційному суді;
суддя Світлана Клименко – по 14 цивільним справам , з яких:
суддя Олександр Колотієвський – по 2 цивільним справам, з яких:
суддя Жанна Даніліна – по 5 цивільним справам з яких:
суддя Анна Река – по 3 цивільним справам з яких:
Варто зазначити, що з Полтавського апеляційного суду повернулося 13 справ, які були направлені до апеляційної інстанції у 2022 році, але розглянуті у 2023 році. Із цієї кількості справ по 4 справам було винесено постанови про скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Як правило, рішення суду відповідають вимогам ст. 263 ЦПК України, тобто є вмотивованими і ясно викладеними. Поряд з цим мають місце факти постановлення рішень, які не відповідають вимогам про їх законність і обґрунтованість.
Причинами скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області протягом вказаного періоду було:
Вважаю за необхідне розглянути випадки скасування рішень суду з метою недопущення подібних порушень в подальшій роботі суду.
Найчастіше причинами скасування (зміни) рішень (ухвал, постанов) у справах є порушення судом норм процесуального права (рішення суду основане на висновках, які не відповідають обставинам справи або не досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не повно з’ясовано обставини справи, без належної оцінки доказів).
Порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення, тільки тоді коли це порушення привело до неправильного вирішення справи. Істотними порушеннями при ухваленні рішення суду є відсутність вказівки у рішенні про те, на яких доказах ґрунтуються висновки суду, відсутність мотивів прийняття рішення, відсутність висновку про задоволення однієї частини позову і про відмову в другій його частині.
З урахуванням викладеного, вважаю за необхідне звернути увагу суддів на дотримання норм матеріального та цивільно-процесуального права, на недоліки, які мали місце при розгляді суддями справ та шляхи їх усунення.
Неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи – це означає, що суд не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних (доказових) фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи, або дослідив факти, не передбачені такою нормою.
Станом на 03.07.2023 року повернуто 6 цивільних справ, які були направлені в 2022 -2023 роках по яким рішення скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:
В 2021 році Товариство з обмеженною відповідальністю «Житлорембудсервіс» звернулося до суду з позовом до Л. про стягнення за житлово-комунальні послуги, заборгованності за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2021 року включно у суммі 26 201,10 грн, три проценти річних від простроченної суми за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2021 року станом на 19 листопада 2021 року у суммі 1 267,79 грн та інфляційні втрати у сумі 3 145,50 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач є управителем багатоквартирного будинку №_. Відповідач є власником нежитлових приміщень, які знаходяться у багатоквартирному будинку № _ Л. отримувала від позивача послуги, зокрема: прибирання прилеглої території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, управління ліфтів, поточний ремонт та інше. В той же час плату, за користування відповідними послугами, не вносив, а тому за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2021 року утворилась заборгованість у сумі 26 201,10 грн. Так як відповідач вчасно не виконувала свої зобов`язання, окрім заборгованості позивач просив стягнути три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1 267,79 грн та інфляційні втрати у сумі 3 145,50 грн.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року - позов задоволено.
Стягнуто з Л. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембудсервіс» заборгованість за отримані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2021 року включно у сумі 26 201,10 грн, три проценти річних від простроченої суми за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2021 року станом на 19 листопада 2021 року у сумі 1 267,79 грн та інфляційні втрати у сумі 3 145,50 грн. Вирішено питання стягнення судових витрат.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не є мешканкою будинку, який утримує позивач, а є власником нежитлових приміщень у ньому (підвал та магазин), які використовуються для здійснення підприємницької діяльності
Зазначає, що суд вирішив стягнути заборгованість за надані комунальні послуги за утримання підвального приміщення та приміщення продовольчого магазину, які необхідно розглядати окремо.
Оскільки, суд допустив порушення правил загальної юрисдикції, просила провадження у справі закрити.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власиком нежитлових приміщень в будинку, управителем якого є позивач, отже є споживачем послуг, які надає позивач, тому на неї покладається обов’язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Враховуючи, що виниклі між сторонами відносини є грошовим зобов’язанням, вважав наявними всі підстави для задоволення.
Колегя суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктивний склад правовідносин предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Устатті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Тобто для встановлення факту користування відповідачем нежитловим приміщенням, яке належить йому на праві власності з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №686/19389/17 (провадження №14-42цс19), від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18), від 04 липня 2018 року у справі №904/7183/17 (провадження №12-153гс18), від 03 жовтня 2019 року у справі №920/50/19 (провадження №12-129гс19) підстав для відступу від них не вбачається.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи та не заперечується сторонами, приміщення, власником яких є Л., є нежитловими. Одне з яких використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, вказане приміщення згідно наявних в матеріалах справи документах, є магазином.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач неодноразово наполягала на тому, що вказане приміщення є торговельним та використовується нею для здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, зважаючи на те, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою:.., використовується відповідачем для розміщення магазину, з метою здійснення господарської, колегія суддів доходить висновку, що відповідач отримує житлово-комунальної послуги, які надаються позивачем, внаслідок здійснення ним господарської діяльності як суб`єктом господарювання у спірному нежитловому приміщенні.
Аналогічні за змістом висновки вже викладалися у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №904/7183/17 (провадження № 12-153гс18).
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1ст.377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки, суд першої інстанції не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно застосував норми процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Згідно статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. першої ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, колегія суддів роз`яснює ТОВ «Житлорембудсервіс» право протягом десяти днів, з дня отримання цієї постанови, звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року підлягає скасуванню.
Провадження у справі за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ж. до Л. про стягнення заборгованості - закрити.
18 червня 2021 року Б. звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою, де просив суд визнати земельну ділянку площею 0,0414 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0444, яка знаходиться на території СТ «Строитель» Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області відумерлою спадщиною після смерті Г., 28.08.1942 року народження, яка померла 22.06.2012 року, та передати земельну ділянкуплощею 0,0414 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0444, яка знаходиться на території СТ «Строитель» Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області у його, Б.,власність.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року заяву Б., заінтересовані особи Піщанська сільська об’єднана територіальна громада, Садівницьке товариство "Строитель "Кременчуцького спеціалізованого управління № 503", Р. про визнання спадщини відумерлою задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті Г., яка померла 22.06.2012 року у вигляді земельної ділянки площею 0,0414га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0444, яка знаходиться на території СТ «Строитель» Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та передано її у власність Б.
Вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку представником зацікавленої особи Р. адвокатом П.
В апеляційній скарзі вона, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просила скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні заяви Б.
24.01.2023 р. до Полтавського апеляційного суду надійшла письмова заява від представника заявника Б. адвоката С., в якій останній, посилаючись на приписи ст. 373, 206 ЦПК України, відмовляється від поданої заяви, та прохає закрити провадження у справі. У заяві представника позивача зазначено, що йому зрозумілі наслідки відмови від поданої заяви.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши заяву представника заявника Б. адвоката С. про відмову від заяви, приходить до висновку про задоволення заяви та закриття апеляційного провадження відповідно до ст.ст. 206, 373 ЦПК України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши це у заяві по суті справи, або в окремій письмовій заяві.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до п.3 ч.1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що заява представника заявника Б. адвоката С. про відмову від заяви про визнання спадщини відумерлою та закриття провадження у справі відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України, а тому приймається апеляційним судом із визнанням нечинним судового рішення суду першої інстанції та закриттям провадження у справі щодо заявлених ним вимог.
За таких обставин заяву представника заявника Б. адвоката С. задовольнити.
Визнати нечинним рішення Кременчуцького районного суду Полтавськоїобласті від 09 грудня 2021року.
Таким чином провадження у справі № 536/1055/21 за заявою Б., заінтересовані особи Піщанська сільська об"єднана територіальна громада, Садівницьке товариство "Строитель "Кременчуцького спеціалізованого управління № 503", Р. про визнання спадщини відумерлою.
У грудні 2022 року Г. звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
В обґрунтування заяви зазначила, що 18 листопада 2022 року Г. звернулася до відділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.11.2022 № 163950020872 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що до страхового стажу не зараховано періоди з 1982 року по 1997 рік згідно з архівною довідкою від 02.11.2022 № 01-07/192, оскільки її ім`я та по батькові, вказані у довідці, не відповідають паспортним даним. За таких обставин, просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме належності Г. наступних документів та відомостей, що в них зазначені: довідки про підтвердження стажу від 02.11.2022 № 01-07/192, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради та довідки про нарахування заробітної плати від 03.11.2022 № 01-07/192а, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради. Вказує, що встановлення даного факту має юридичне значення, оскільки наддасть можливість реалізувати конституційне право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року відмовленоу відкритті провадження за заявою Г., заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
З вказаною ухвалою суду не погодилася Г. та подала на неї апеляційну скаргу, в якій прохала ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розглядудо суду першої інстанції. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що судом неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказаний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявниця не оскаржує рішення органу Пенсійного фонду України, тому адміністративного спору про право на призначення пенсії по інвалідності в даних правовідносинах немає і бути не може. Також, посилання суду першої інстанції на порядок підтвердження стажу та відповідну судову практику в даному випадку є недоречним, оскільки жодним чином не стосуються факту належності правовстановлюючого документу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення, ухвала суду першої інстанції-скасуванню, із направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті, виходячи з наступних підстав.
Відповідно достатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило Г. в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю у заявниці необхідного страхового стажу. Зокрема тому, що до такого стажу не зараховано період роботи з 1982 року по 1997 рік згідно з архівною довідкою від 02.11.2022 року №01-07/192, оскільки ім`я та по батькові зазначеної особи ( К., К., Г., Г., Г.) не відповідає паспортним даних заявниці Г.
Тобто, органами Пенсійного фонду України ставиться під сумнів належність саме Г., довідки про підтвердження стажу від 02.11.2022 року №01-07/192, виданої Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою Г., суд першої інстанції виходив з того, що в даних правовідносинах вбачається спір про право на призначення пенсії по інвалідності, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосується рішень та дій управління Пенсійного фонду України, його посадових осіб щодо не призначення заявниці пенсії за відсутності необхідного страхового стажу.
Однак, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм чинного цивільного процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа Г. необхідно для призначення пенсії по інвалідності, оскільки документи, якими вона підтверджує свій страховий стаж, містять розбіжності з її паспортними даними, а тому необхідно надати уточнюючі докази їх приналежності заявнику.
З наданих матеріалів справи вбачається, що Г. звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності їй архівних довідок, зважаючи на те, що даний факт наддасть їй можливість реалізувати її конституційне право на пенсійне забезпечення.
Висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими, оскільки заявниця не оскаржує рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії (встановлення факту наявності трудового стажу), а тому адміністративного спору про право на призначення пенсії по інвалідності в даних правовідносинах немає.
Судові рішення ВС, на які посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, не підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки обставини справи та зміст вимог з якими в них зверталися заявники, є не тотожними, оскільки в тих випадках заявники фактично оскаржували рішення Комісій щодо підтвердження періодів роботи, які дають право на призначення пенсії, а не прохали підтвердити належність правовстановлюючих документів.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 12 серпня 1993року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами ПФУ.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У судовому порядку відповідно до п. 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Тобто встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ.
Наведенні вище положення закону вказують на те, що оскільки встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ, незгода з їх рішення оскаржується в порядку адміністративного судочинства до суду, окрім випадку передбачено п. 26 зазначеного Порядку, коли особа без оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії має право в судовому порядку встановити лише факт належності документів, що підтверджують трудовий стаж.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У справі «Беллет проти Франції» (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі позбавив позивача права на справедливий та своєчасний розгляд справи за його позовною заявою та практично обмежив доступ до правосуддя, що є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, доводи апелянта є обґрунтованими. Допущення зазначених порушень процесуальних норм призвело до необґрунтованого припинення розгляду позову та створення перешкод для захисту порушених прав позивача у спосіб передбачений законом.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги,скасування ухвали Кременчуцькогорайонного суду Полтавської області від 28 грудня 2022року та направлення справи до суду першої для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу Г. - задовольнити.
Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2022року скасувати, матеріали справи повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
У липні 2021 року ТОВ звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання по цивільній справі №536/2658/14-ц за позовом ПАТ до Ч., Ч., С., М. про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року позов ПАТ задоволено. Стягнуто з Ч., Ч., С., М. суму заборгованості за кредитним договором №014/6212/3/20685 від 28.07.2008 року в загальному розмірі 53634,79 Доларів США. Здійснено стягнення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки №014/6212/3/20685 від 28.07.2008 року будинок з господарськими будівлями.
02 березня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області виніс ухвалу у справі №536/2658/14-ц, відповідно до якої замінив стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц Публічне акціонерне товариство замінено на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю.
Водночас, при укладенні Договору про відступлення прав вимоги від 25.09.2020 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ч. за первісним стягувачем ПАТ «Фідобанк» не були передані, а новим стягувачем ТОВ «Спектрум Ессетс» не були прийняті виконавчі документи, які стосуються боржників, зокрема, не були передані виконавчі листи видані у відношенні зазначених осіб на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц.
3 метою з`ясування фактів пред`явлення виконавчих листів виданих на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц, ТОВ «Спектрум Ессетс» зверталось із запитами до відповідних органів Державної виконавчої служби та до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк»., проте будь-якої необхідної інформації не отримали.
З огляду на зазначене, ТОВ «Спектрум Ессетс» вважає, що виконавчі листи у даній справі були втрачені, можливості їх віднайдення для стягувана вичерпані, та вважає за необхідне звернутись до суду за отриманням їх дублікатів.
На підставі вищевикладеного, просили суд ухвалити рішення, яким: поновити строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення заборгованості з Ч., Ч., С., М. виданого на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц; видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» дублікат виконавчих листів про стягнення заборгованості з Ч., Ч., С., М., виданого на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц;
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2021 року заяву ТОВ «Спектрум Ессетс» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого листа до виконання задоволено.
З вказаною ухвалою суду не погодився представник Ч., адвокат К. та оскаржив її в апеляційному порядку, в якій прохає ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2021 року скасувати та постановити рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» відмовити. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчувався 17.11.2019 року, однак ПАТ «Фідобанк» не скеровує вказаний виконавчий лист до виконання, та не вчиняв жодних дій по відновленню нібито втраченого виконавчого листа. Вказує, що ТОВ «Спектрум Ессетс» як заявник не наділено правами щодо звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, оскільки воно придбало борг 25.09.2020, згідно Договору про відступлення прав вимоги, укладеним із ПАТ «Фідобанк» тобто після закінчення терміну, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 листопада 2016 року позов ПАТ Фідобанк» задоволено.
Вирішено достроково стягнути з Ч., С., М., суму заборгованості за кредитним договором №014/6212/3/20685 від 28.07.2008 року в загальному розмірі 53634,79 Доларів США. Вирішено здійснити стягнення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинок з господарськими будівлями.
02 березня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області виніс ухвалу у справі №536/2658/14-ц, відповідно до якої замінив стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» замінено на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».
Водночас, при укладенні Договору про відступлення прав вимоги від 25.09.2020 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ч. за реєстровим № 1218 первісним стягувачем ПАТ «Фідобанк» не були передані, а новим стягувачем ТОВ «Спектрум Ессетс» не були прийняті виконавчі документи, які стосуються боржників, зокрема, не були передані виконавчі листи видані у відношенні зазначених осіб на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц.
3 метою з`ясування фактів пред`явлення виконавчих листів виданих на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц, ТОВ «Спектрум Ессетс» зверталось із запитами до відповідних органів Державної виконавчої служби та до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Б.
11 травня 2021 року ТОВ «Спектрум Ессетс» отриманий лист Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчукі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за вих. №47173 від 29.04.2021 року, відповідно до якого, повідомлено, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц, відносно боржника Ч. на примусовому виконанні у відділі не перебуває.
11 травня 2021 року ТОВ «Спектрум Ессетс» отриманий лист Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчукі Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за вих. № 47174 від 29.04.2021 року, відповідно до якого, повідомлено, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №53б/2658/14-ц, відносно боржника Ч. примусовому виконанні у відділі не перебуває.
27 травня 2021 року ТОВ «Спектрум Ессетс» отриманий лист Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за вих. № 12166 від 30.04.2021 року, відповідно до якого, повідомлено, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц, відносно боржника С. примусовому виконанні у відділі не перебуває.
27 травня 2021 року ТОВ «Спектрум Ессетс» отриманий лист Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за вих. № 12167 від 30.04.2021 року, відповідно до якого, повідомлено, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц, відносно боржника М. примусовому виконанні у відділі не перебуває.
ПАТ «Фідобанк» листом за вих. № 03-570 від 11.06.2021 повідомило, що оригінали виконавчих документів, а саме: виконавчих листів виданих на виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року у справі №536/2658/14-ц, відносно боржників Ч., Ч., С., М., ПАТ «Фідобанк» не надходили та в банку не перебувають.
Задовольняючи заяву ТОВ «Спектрум Ессетс» суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі листи у даній справі були втрачені, можливості їх віднайдення для стягувана вичерпані. З огляду на це, суд дійшов висновку про видачу дублікату вказаного виконавчого листа, оскільки попередній виконавчий лист було втрачено та поновити пропущений строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання.
Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Спектрум Ессетс» як заявник не наділено правами щодо звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, оскільки воно придбало борг 25.09.2020, згідно Договору про відступлення прав вимоги, укладеним із ПАТ «Фідобанк» тобто після закінчення терміну, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
За наведених обставин апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку з чим апеляційна скарга представника Ч., адвоката К. підлягає до задоволення, а ухвала суду підлягає до скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» про видачу дубліката виконавчого листа, про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Керуючись ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, - постановив, що апеляційну скаргу представника Ч. адвоката К. задовольнити.
Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2021 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Товариства зобмеженою відповідальністю«Спектрум Ессетс» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого листа до виконання відмовити.
5.Цивільна справа № 536/1977/21 за позовною заявою Ч. про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем.
У листопаді 2021 року Ч. звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем.
Свої вимоги заявник мотивував тим, що 16 травня 2000 року помер його батько Ч. Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок по вулиці… в с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області.
Заявник вказував, що батько тяжко хворів, не міг самостійно вести домашнє господарство, тому він увесь час фактично проживав разом з батьком, піклувався про нього, вів спільне господарство, попри те, що мав інше місце реєстрації, а отже заявник вважав, що він фактично прийняв спадщину після померлого батька.
У подальшому, до батьківського будинку, заявник запросив свого рідного брата, разом з яким вони утримували будинок.
Крім того, заявник запопонував брату звернутись до нотаріальної контори та оформити належним чином право власності на батьківський будинок. У 2020 році після смерті брата заявник дізнався, що брат не оформив належним чином право на спадкове майно після померлого батька та звернувся до Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори.
Постановою від 27 січня 2020 року Ч. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого Ч. у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Заявник просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання спадкоємця Ч. з батьком спадкодавцем Ч. станом на день його смерті 16 травня 2000 року за адресою: вулиці ….. в с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року у задоволенні заяви Чередничку Б.М відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване недоведеністю заявником факту проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.
Рішення оскаржив заявник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом не повно досліджені обставини, що мають значення для справи, а також не застосовано норму закону, що підлягає застосуванню. Звертає увагу суду, що спадщина відкрилась 16.05.2000 року, а отже до правовідносин підлягає застосуванню норми ЦК Української РСР 1963 року.
При цьому вказує, що висновок місцевого суду про недоведеність факту вступу заявника в управління спадковим майном є безпідставним.
Місцевим судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії ІІ-УР, виданого 11 лютого 1960 року Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, Ч., 29 січня 1960 року народження, є рідним сином М.
Ч. помер 16 травня 2000 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 150572, виданим 16 травня 2000 року Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області.
Згідно свідоцтва № 2 про право власності на житловий будинок, виданого 09 січня 2001 року взамін свідоцтва про право власності від 20 лютого 1984 року, Ч. на праві приватної власності належав житловий будинок по вулиці….. в с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області.
Відповідно до постанови від 27 січня 2020 року, винесеної державним нотаріусом Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори Г., було відмовлено Ч. у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого 16 травня 2000 року Ч. у зв’язку з пропущеним ним шестимісячним строком для прийняття спадщини.
Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог місцевийсуд,керуючись положеннямич.ч. 3,5статті 1268ЦК України,дійшов висновку,що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання разом з батьком на день смерті останнього.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом
Відповідно достатті 548 ЦК Української РСРдля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зістаттею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦКУкраїнськоїРСР).
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Заявник вказував, що він фактично прийняв спадщину після померлого батька, оскільки проживав разом з ним на момент його смерті, доглядав за батьком, а у подальшому, після смерті батька до батьківського будинку, заявник запросив свого рідного брата та разом з братом займався утриманням будинку, що свідчить про вступ вуправління таволодіння спадковим майном. Зазначені обставини в ході судового розгляду не спростовані.
З огляду на зазначене, та надані заявником докази на підтвердження обставин, що мають значення для справи, колегія суддів доходить висновку, що заява Ч. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд постановив апеляційну скаргу Ч. задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року скасувати.
У серпні 2020 року К. звернулася до суду з позовом до К. про припинення права на частку та визнання права власності.
Позов обґрунтовано тим, що сторонам належить житловий будинок в с. Садки Кременчуцького району Полтавської області. Її частка становить 61/100 вказаного будинку, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідача - 39/100 ч. Зазначає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Вважає, що частка відповідача є незначною та не може бути виділена в натурі.
Просила суд припинити право спільної часткової власності К. на 39/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями в с. Садки Кременчуцького району Полтавської області, вартість якої в сумі 21 450 грн. нею внесено на депозитний рахунок суду і вказані кошти передати відповідачу К. та визнати за нею право власності на цю частку.
28 липня 2021 року К. звернувся до суду з зустрічним позовом до К. житловий будинок в с. Садки Кременчуцького району Полтавської області, який вважає, можна поділити та виділити в натурі кожному з співвласників частки відповідно до запропонованого ним проекту. К. перешкоджає йому користуватися його часткою будинку, який знаходиться в занедбаному стані, чим порушує його права як власника. Також вказує на те, що він не має іншого житла та ніде не зареєстрований.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року позов К. до К. про припинення права на частку та визнання права власності задоволено.
Припинити право спільної часткової власності К. на 39/100 ч. житлового будинку з господарськими будівлями в селі Садки Кременчуцького району Полтавської області.
Визнати за К. право власності на 39/100 ч. житлового будинку з господарськими будівлями в селі Садки Кременчуцького району Полтавської області.
К. в задоволенні зустрічного позову до К. про розподіл житлового будинку, господарських будівель та присадибної ділянки в натурі відмовити.
Не погодившись з рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив К. Просив змінити оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що К. є власником 39/100 частки спірного житлового будинку, однак в порушення його прав судом першої інстанції не взято до уваги відсутність у нього іншого житла. При цьому грошова компенсація за його частину будинку в розмірі 21450 грн не дає йому можливості забезпечити себе іншим житлом. За вказаних обставин вважає за доречне вирішити питання розподілу домоволодіння з виділом його частки в натурі. Крім того, звертає увагу, що К. має у власності іншу житлову нерухомість.
У відзиві на апеляційну скаргу К. посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку, що задовольняючи позов К. суд першої інстанції виходив з того, що частка К. є незначною, а посилання позивача на те, що виділ частки є неможливим заслуговують на увагу. Однак колегія суддів не може погодитися з даним висновком виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (стаття 365 ЦК України).
Припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Тому суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів на те, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам К. При цьому К. при розгляді справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі повідомляв, що не має у власності та користуванні іншого житла. Однак суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув та не надав правову оцінку даним обставинам.
Крім того, висновок щодо неподільності спірного домогосподарства ґрунтується на припущеннях позивача тоді як матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження даного твердження.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неможливість задоволення вимог К. у зв`язку з недоведеністю.
Досліджуючи матеріали справи щодо можливості розподілу спірного домогосподарства колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вже зазначалося, відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи К. при подачі позову та розгляді справи судом першої інстанції зазначено можливий,на його думку,варіант поділу домогосподарства однак не надано жодних доказів на підтвердження технічної можливості такого поділу в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Під час розгляду справи судом першої інстанції сторонами не заявлялися клопотання щодо проведення відповідної експертизи.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 356 ЦПК України в апеляційнійскарзі маютьбути зазначені: нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань не надання доказів щодо можливості поділу спірного домогосподарства суду першої інстанції. При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач брав участь при розгляді справи, проте клопотання про проведення експертизи не заявляв.
За вказаних обставин колегія суддів не приймає як доказ висновок експерта № 63-21 від 04 січня 2022 року поданий К. до суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи зазначене суд апеляційної інстанції погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог К. щодо поділу домогосподарства у зв`язку з недоведеністю технічної можливості його поділу.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 грудня 2021 року в частині задоволення позову К. слід скасувати.
У задоволенні позову К. до К. про припинення права на частку та визнання права власності відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
За І півріччя 2023 року повернуто 1 цивільну справу по якій рішення скасовано Верховним Судом (Касаційний цивільний суд), а саме:
1.Справа № 536/911/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», Б. до К. про визнання інформації недостовірною та її спростування.
У травні 2021 року ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та Б. звернулися із позовом до К. про визнання інформації недостовірною та її спростування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 серпня 2020 року К. на електронному ресурсі «Залізниця без корупції» zbk.org.ua опублікував статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3», згідно змісту якої Укрзалізниця оголосила тендер на капітальний ремонт вантажних автомобілів, де перемогло ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» запропонувавши нижчу ціну.
Також в статті вказано, що директором ТОВ є Б. та що фірма проходить у кримінальному провадженні № 643/3042/20, де, за версією слідства, вона здійснювала ремонт автомобілів поліції, коли вони були у справному стані та знаходились на патрулюванні.
Позивачі вважають, що інформація викладена в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» є недостовірною: фіктивність ремонту автомобілів ні встановлена, ні доведена не була, тому підлягає спростуванню, оскільки наносить шкоду їх діловій репутації.
Так, використане відповідачем формулювання «Фірма проходить у кримінальному провадженні» в принципі не визначено кримінальним процесуальним законодавством.
За змістом ухвали Московського районного суду міста Харкова від 02 березня 2020 року, по справі № 643/3042/20 розглядалося клопотання Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава про тимчасовий доступ до документів ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019170000000173 від 11 березня 2019 року за частиною другою статті 364 КК України, де встановлено, що в діях посадових осіб ГУНП в Харківській області вбачаються ознаки зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що вчинялися з метою отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб під час здійснення робіт з переобладнання та ремонту автомобілів, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків державі. Вони добровільно надали документи і більше питань у правоохоронців до них не було. На запит представника позивача від 25 серпня 2020 року до Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Полтава про наслідки досудового розслідування по згаданому кримінальному провадженні відповідь не надійшла.
Отже, фіктивність ремонту автомобілів для поліції ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» жодним чином не встановлена, а надання правоохоронцям тимчасового доступу до документів ТОВ не тягне за собою встановлення факту фіктивності здійснення послуг ремонту.
Позивачі уважали, що в зв`язку з тим, що назва та адреса ТОВ, що «фіктивно надає послуги», зазначено в статті, спричинено шкоду діловій репутації позивача і вказана інформація була доведена до невизначеного кола осіб, оскільки поширена в загальнодоступній мережі Інтернет.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року позовні вимоги ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія», Б. задоволено частково.
Визнано, що інформація зазначена К. на сайті: http:// zbk.org.ua/2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й Б.
Зобов`язано К. спростувати інформацію «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» на сайті zbk.org.ua шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу К. залишено без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інформація, зазначена К. на сайті: http:// zbk.org.ua/2020/08/ firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» й її директору, оскільки містить фактичні твердження про вчинення Б. з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. За відсутності вироку суду щодо Б., поширення К. вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивачів. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Враховуючи те, що позивачі довели факт поширення про них негативної та недостовірної інформації, яка принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову в частині визнання, що вказана інформація, зазначена К. на зазначеному сайті, є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» й Б.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про зобов`язання К. спростувати інформацію на сайті zbk.org.ua шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду, що є належним і достатнім способом захисту порушених прав позивачів внаслідок публікації відповідачем недостовірної інформації щодо них та її спростування. Відмовивши у задоволенні іншої частини вимог щодо розміщення співмірної публікації повного тексту рішення суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що поширена К. на сайті http:// zbk.org.ua/2020/08/firma-yaka-fiktivno-remontyvala-avtomobili-dlya-polici%97-teper-byde-remontyvati-dlya-ukrzaliznici в назві статті «Фірма, яка фіктивно ремонтувала автомобілі для поліції, тепер буде ремонтувати для Укрзалізниці» не містить фактичні твердження про вчинення Б. з використанням службових повноважень протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України. У цій статті відсутнє звинувачення Б. у вчиненні кримінального правопорушення. Вказане речення є заголовком, містить судження, що має фактичну основу.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
09 травня 2023 року ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» та Б. через представника С. подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити оскаржені рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постановив касаційну скаргу К. задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія», Б. до К. про визнання інформації недостовірною та її спростування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Діловод Антоніна КАРДАШЕВА
_03_03.png)
