Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях Кременчуцького районного суду Полтавської області станом на 02.10.2023 року

Відповідно до п.3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області на 2023 рік, затвердженого наказом голови суду № 58/ОД від 20.12.2022 року, мною, секретарем суду, Анною Большего було аналізовано причини скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях.

Діяльність Кременчуцького районного суду Полтавської області була спрямована на подальше забезпечення конституційних засад судочинства, правильне й однакове застосування матеріального й процесуального законодавства, захист прав і свобод людини, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Аналіз причин помилок, які допущені суддями Кременчуцького районного суду Полтавської області при відправленні правосуддя при розгляді кримінальних проваджень проведено з метою виявлення найбільш характерних помилок та усунення недоліків в діяльності суддів при вирішенні таких справ.

Аналіз проведено на підставі:

- копій рішень Полтавського апеляційного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у кримінальних справах та копій рішень Великої палати Верховного суду, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду стосовно перегляду судових рішень, постановлених судом у кримінальних справах, наявних в наряді № 02-03,02-04 на кожного із суддів, працюючих станом на 02.10.2023 року.

Причинами скасування і змін вироків Кременчуцького районного суду Полтавської області протягом вказаного періоду були:

1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3)неправильне застосування кримінального закону;
4) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Протягом звітного періоду у 2023 році закінчено провадженням 192 кримінальні провадження, з яких 127 розглянуто з постановленням вироку (66,15 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 60 - із закриттям провадження по справі (31,25 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 6 – з затвердженням угоди про примирення (3,13 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 18 - з затвердженням угоди про визнання винуватості (9,38 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 1 – відмовлено в затвердженні угоди і повернуто прокурору для продовження досудового розслідування (0,5 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 1 – повернуто прокурору (0,5 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень).

Залишок на кінець звітного періоду становить 103 кримінальних проваджень (34,92 % від загальної кількості кримінальних проваджень).

З 01.01.2023 по 02.10.2023 року до Полтавського апеляційного суду всього було направлено 24 кримінальних справ, з яких 10 – перебувають на розгляді в апеляційній інстанції, 14 було розглянуто у вказаний період.

1 справа, що направлялася до Полтавського апеляційного суду у 2021 році - була розглянута судом апеляційної інстанції у 2023 році та повернута до Кременчуцького районного суду у 2023 році.

Варто зазначити, що до Полтавського апеляційного суду у 2022 році було направлено 6 кримінальних проваджень, які було розглянуто Кременчуцьким районним судом Полтавської області у 2022 році, а Полтавським апеляційним судом - в 2023 році.

Якість розгляду кримінальних проваджень станом на 02.10.2023 року по суддям становить:

суддя Колотієвський О.О. – по 1 кримінальній справі 5 провадження закрито у зв’язку із відмовою апелянта від апеляційної скарги та по 1 провадженню відмовлено у відкритті апеляційного провадження та по 1 провадженню залишено без змін; 1 вирок – залишено без змін, 1 вирок скасовано частково та 5 кримінальних проваджень перебувають на розгляді в Полтавському апеляційному суді;

суддя Баранська Ж.О. – по 3 кримінальним провадженням ухвали залишено без змін, по 1 кримінальному провадженню ухвалу скасовано та 2 кримінальних провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді;

суддя Клименко С.М. – по 1 кримінальному провадженню вирок залишено без змін, по 2 кримінальним провадженням скасовано повністю, по 1 кримінальному провадженню вирок скасовано частково, по 1 провадженню скасовано ухвалу, 1 провадження закрито у зв’язку із відмовою апелянта від апеляційної скарги та 2 кримінальне провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді;

суддя Река А.С. – по 1 провадженню ухвала залишено без змін; 1 кримінальних провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді

Станом на 02.10.2023 року повернуто 6 кримінальних справ, які були направлені в 2022-2023 роках по яким вироки та ухвали скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:

1.Справа №536/1680/19 (суддя Колотієвський О.О.):

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.05.2022 року визнано винним С. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Задоволено цивільні позови, стягнуто на користь держави витрати на стаціонарне лікування потерпілого, вирішені питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.

Вироком Полтавського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу прокурора та вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області скасовано частково в частині призначення покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено С. за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Колегія суддів прийшла до висновку, що призначене місцевим судом покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м`якості, оскільки обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції показання обвинуваченого та свідка вважав непереконливими та не приймав їх до уваги.

2.Справа №536/1503/22 (суддя Клименко С.М.):

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.02.2023 року визнано винним А. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, стягнуто на користь держави процесуальних витрат, вирішені питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу захисника обвинуваченого та змінено вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області в частині призначеного покарання. Судом апеляційної інстанції в частині призначення покарання ухвалено покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи А. покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді 1 року позбавлення волі, не достатньо врахував всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, у тому числі особу обвинуваченого, який визнав свою вину, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, працевлаштований, характеризується виключно позитивно, повністю відшкодував завдані збитки потерпілому, має на утриманні малолітню дитину, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, яке встановлено органом досудового розслідування, позицію потерпілого, який жодних претензій до обвинуваченого не має.

Вказані обставини є достатніми і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дають підстави застосувати положення ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Таким чином, наведені вище обставини дали підстави у цьому конкретному кримінальному провадженні для пом`якшення призначеного покарання.

3.Справа № 536/341/20 (суддя Клименко С.М.):

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28.07.2022 року визнано винним Б. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, вирішені питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, вирок скасовано, а кримінальне провадження направлено для розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності висновку суду фактично встановленим, але не дослідженим в судовому засіданні фактичним обставинам, у зв’язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

4.Справа №534/864/21 (суддя Клименко С.М.):

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10.01.2023 року визнано Ш. винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 1 (один) рік. Визнано Ш. невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.4 ст.191 КК України і виправдати в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області скасовано частково в частині визнання винуватим та призначення покарання Ш. за ч.1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.

5.Справа №534/574/22 (суддя Баранська Ж.О.):

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.02.2023 року повернуто прокурору обвинувальний акт відносно К.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу скасовано, а справу направлено на новий розгляд у суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що мотиви місцевого суду, які зводяться до нерозкриття та неконкретизації пред`явленого К. обвинувачення, як підстава для повернення обвинувального акта, є неспроможними, оскільки на стадії підготовчого провадження суд першої інстанції не вправі надавати процесуальної оцінки обсягу обвинувачення (повноти зазначення в обвинувальному акті інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету, інших обставин вчинення кримінального правопорушення) та правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.

Також безпідставними є твердження суду першої інстанції про відсутність у обвинувальному акті потерпілого з посиланням на те, що Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області неправильно визначений у даному кримінальному провадженні як потерпіла особа. Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність повернення прокурору обвинувального акта є помилковим.

Справа №536/131/20 (суддя Клименко С.М.)

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року у задоволенні заяви засудженого К. про роз’яснення вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 серпня 2020 року відмовлено.

Прийняте рішення місцевий суд обгрунтував тим, що вирок суду є зрозумілим, не потребує роз’яснення та складений відповідно до вимог ст. 372 КПК України.

В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року та постановити рішення, яким роз’яснити, чи зараховано йому у строк покарання період попереднього ув’язнення з 24 січня по 24 березня 2020 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Також просить уточнити початок та кінець його строку відбування покарання.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не заперечував проти роз’яснення судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений К. засуджений вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 серпня 2020 року, що набрав законної сили, за:

-ч. 1 ст. 309 КК України на 3 місяці арешту;

-ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднав невідбуте покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 березня 2020 року і остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 11 місяців.

Обрано до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо К. у вигляді тримання під вартою, початком строку відбування покарання визначено 31 серпня 2020 року.

Зараховано у строк відбування покарання за даним вироком повністю відбуте обвинуваченим покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 березня 2020 року з 11 грудня 2019 по 31 серпня 2020 року включно.

При цьому вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 березня 2020 року, який набрав законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 зараховано у строк покарання частково відбуте покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 березня 2017 року з 24 січня 2020 року по 24 березня 2020 року, із розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Враховуючи викладене, строк попереднього ув’язнення з 24 січня 2020 року по 24 березня 2020 року необхідно рахувати із розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 380, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів ухвалила задовольнити апеляційну скаргу К.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою роз’яснити вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 серпня 2020 року, вказавши, що період попереднього ув’язнення з 24 січня 2020 року по 24 березня 2020 року включно підлягає зарахуванню у строк покарання К. із розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Cтаном на 02.10.2023 року в провадженні суду перебувало 903 справи про адміністративні правопорушення (750 справ надійшло у звітному періоді), з яких розглянуто 646 справ (матеріалів). Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 257 справ.

Станом на 02 жовтня 2023 року до апеляційного суду направлено 3 справ про адміністративні правопорушення, які було розглянуто у 2023 році, а саме:

Суддя Клименко С.М. – оскаржено 1 постанову суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, справа перебуває на розгляді;

Суддя Баранська Ж.О. – оскаржено 2 постанови суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення , справи перебувають на розгляді;

Суддя Река А.С. – оскаржено 2 постанови суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, які перебувають на розгляді;

За третій квартал 2023 року повернуто 2 справи про адміністративні правопорушення, які були направлені в 2023 році по яким постанови скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:

1.Справа № 536/1270/22 про притягнення до адміністративної відповідальності А. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2023 року А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із А. судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.

Цією постановою гр. А. визнаний винним у тому, що 09 жовтня 2022 року о 12 год. 50 хв. в с. Радочини Кременчуцького району по вул. Набережній він керував транспортним засобом ГАЗ 33021 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку А. відмовився.

Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисника А. адвокат Т., подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2023 року та закрити провадження стосовно А. у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він не був проти пройти огляд на стан сп`яніння, так як не вживав алкогольні напої та наркотичні речовини, але хоче його пройти в спеціалізованому медичному закладі, а не на місці зупинки, оскільки має сумніви щодо правильності результатів огляд за допомогою приладу «Драгер». Він зазначив, що готовий пройти огляд у встановлений законом час, але йому необхідно буде забрати з собою неповнолітню дитину, оскільки вона залишена вдома без нагляду.

Працівники поліції відмовилися від спільної поїздки до медичного закладу, склали 09.10.2022 о 15 год. 58 хв. протокол за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відмовою А. пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та 09.10.2022 12 год. 56 хв. виписали направлення для самостійного проходження такого огляду у медичному закладі.

Після того А. на власному транспортному засобі направився за місцем свого проживання, забрав дитину та попрямував до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», де 09.10.2022 о 14 год. 30 хв. пройшов огляд за направленням на стан сп`яніння.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного лікарем П. 09.10.2022 о 14 год. 30 хв. під час медичного огляду А. ознак сп`яніння не виявлено.

Апелянт вважає, що працівник поліції фактично спонукав А. до відмови від проходження огляд на стан сп`яніння, а тому інкриміноване йому правопорушення не було б вчинено.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 жовтня 2022 року о 12 год. 50 хв. в с. Радочини Кременчуцького району по вул. Набережній А. керував транспортним засобом ГАЗ 33021 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку А. відмовився.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитися, з огляду на наступне.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису DSJ00000000100157_000000 (хронологічний відрізок 12:42:29) поліцейський пропонує А. пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння або за допомогою алкотестеру, або в диспансері, або відмовитися від проходження такого огляду, на що останній відповів, що поїде в диспансер. Після чого зазначив, що вдома у нього сама малолітня дитина, яку він не може залишити на тривалий час саму, а тому запропонував працівникам поліції поїхати із ним, забрати дитину і пройти огляд в диспансері. Працівник поліції на таке прохання відмовив.

А. ще раз сказав, що поїде до наркодиспансеру із працівниками поліції, як вони заберуть його дитину. Після цього працівник поліції спитав А., чи відмовляється він від проходження огляду, на що останній відповів, що як нічого іншого не лишається, то відмовляється.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що працівником поліції було видано А. направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією, затвердженою наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 року №1452/735.

Відповідно доп.12розділу ІІ вказаної інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними впункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно із п.9 вказаної інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Однак, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що поліцейський, не дивлячись на об`єктивність і поважність підстав, які вказував А., доставку його до закладу охорони здоров`я не провів, не відсторонивши останнього від керування автомобілем виписав і передав йому направлення для самостійного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що не відповідає встановленій законодавством процедурі.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.10.2022 року №405, складеному о 14:30 год., у А. ознак сп`яніння не виявлено.

Наведе вище свідчить про те, що за вказаних обставин в діях А. умисне ухилення від проходження огляду на стан сп’яніння відсутнє, що виключає елемент вини у складі інкримінованого йому правопорушення. Разом із тим, подальші дії А. свідчать про його добросовісну поведінку, оскільки він пройшов огляд згідно виданого йому направлення протягом двох годин, а твердження поліцейського щодо виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).

Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини А. у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню. Таким чином, постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2023 року скасувати, а провадження у справі щодо А. закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Справа №536/1667/22 про притягнення до адміністративної відповідальності М. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 березня 2023 року М. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено стягнення в виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з М. судовий збір в дохід держави в сумі 496 грн. 20 коп.

Як вбачається з постанови 18 грудня 2022 року М. біля 19 год. 15 хв. в с. Мала Кохнівка на вул. Шкільній Кременчуцького району Полтавської області, керуючи автомобілем Hyundai і30, реєстраційний номер ВІ 2543 ЕР , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та наїхав на яму, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з даним судовим рішенням його оскаржив в апеляційному порядку представник М. адвокат К. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, вважає, що судом не повно досліджено обставини справи, не враховано відсутність дорожньої розмітки та будь-яких знаків, які б свідчили про ушкодження дороги та наявність ям та вибоїн, тоді як покриття проїзної частини не відповідало вимогам ДСТУ 3587-97. Зазначає, що враховуючи темну пору доби та наявність в ямі води не міг визначити її розміри та запобігти наїзду на яму.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення М. та його представника адвоката К. дослідивши докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Притягуючи М. до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №242887 від 18 грудня 2022 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 грудня 2022 року, актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18 грудня 2022 року. Наявність погіршеного стану дорожнього покриття ям та вибоїн не звільняє водія від обов`язку дотримання вимог п.12.1 ПДР України та не спростовує його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Однак, проаналізувавши обставини скоєного правопорушення та докази, що містяться в матеріалах справи суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками викладеними в оскаржуваній постанові зважаючи на наступне.

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції М. зазначав, що не мав технічної можливості вчасно зреагувати на пошкодження дорожньо-транспортного покриття та об`їхати вказану яму враховуючи темну пору доби, заповнення ями водою та відсутність будь-яких попереджувальних знаків про наявність вибоїн.

При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що на місці ДТП дорожнє покриття мало пошкодження, а саме яму розміром 2,5 м на 3,1 м та глибиною 0,2 м, яка не була позначена жодними дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями.

У свою чергу при дотриманні вимог п. 12.1 ПДР презумується, що водій транспортного засобу, маючи право на безпечні умови дорожнього руху, враховуючи наявну інформацію про стан дорожнього покриття, погодні умови та освітлення проїжджої частини має можливість враховувати дорожнюобстановку та визначити безпечну швидкість руху.

За вказаних обставин, враховуючи, що М. мав об`єктивні очікування щодо відповідності експлуатаційного стану дороги, не маючи інформації про пошкодження дорожньо-транспортного покриття, враховуючи наповнення ями водою, що завадило визначити її дійсні розміри, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність порушення водієм вимог п. 12.1 ПДР.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість М. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам.

За таких обставин апеляційна скарга представника М. адвоката К. підлягає задоволенню. Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 березня 2023 року слід скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 цього Кодексу.

Керуючись статтями 293, 294 КУпАП суд постановив апеляційну скаргу представника М. адвоката К. задовольнити. Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 березня 2023 року щодо М. скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 цього Кодексу.

Станом на 02.10.2023 року повернуто 1 справу про адміністративне правопорушення, яка була направлена в 2023 році по яким постанову змінено Полтавським апеляційним судом, а саме:

Справа №536/1512/22 про притягнення до адміністративної відповідальності Т. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12січня 2023 року Т. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП і накладено стягнення в виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. з конфіскацією предметів торгівлі вилучених тютюнових виробів.

Стягнуто з Т. судовий збір в дохід держави в сумі 496 грн. 20 коп.

Як вбачається з постанови, Т. 20 листопада 2022 року о 14 год. 50 хв. в селі Садки в магазині «Продукти» на вул. Центральній, 204, Кременчуцького району Полтавської області здійснювала торгівлю тютюновими виробами, а саме цигарками «Прима класична» червона без марки акцизного податку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 156 КУпАП.

Не погодившись з даним судовим рішенням його оскаржив в апеляційному порядку представник Т. адвокат Д. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою провадження по справі закрити.

В апеляційній скарзі зазначає, що Т. не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. Вважає, що суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення передбачено ч. 1 ст. 156 КУпАП є суб`єкт господарської діяльності. Тоді як суду першої інстанції не надавалося даних, що Т. займається господарською діяльністю. Крім того вказує на відсутність достатніх належних доказів на підтвердження її вини в матеріалах справи.

Разом з апеляційною скаргою ним було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено, що Т. не була повідомлена про час і місце розгляду справи, копію оскаржуваної постанови вона отримала лише 02 березня 2023 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що вони не містять даних про одержання Т. копії оскаржуваної постанови. 07 березня 2023 року її представник адвокат Д. ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі, про що він власноручно зазначив на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи.

Враховуючи зазначені обставини, право особи на оскарження, суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, а отже клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення Т. та її представника адвоката Д., дослідивши докази та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що провина Т. підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 137964 від 20 листопада 2022 року, складеному в присутності двох понятих (а.с. 3); рапорті інспектора-чергового відділення поліції № 2 (м. Кременчук) ГУНП в Полтавській області Ш. (а.с. 4); письмових поясненнях свідка Д., яка 20 листопада 2022 року придбала у Т. пачку цигарок «Прима класична» за 25 грн. (а.с. 9), письмових поясненнях Т. 1 (а.с. 10) та іншими доказами в їх сукупності.

У свою чергу безпідставними є посилання наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що Т. не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП так як не є суб`єктом господарської діяльності, оскільки ч. 1 ст. 156 КУпАП не встановлює спеціального суб`єкта даного адміністративного правопорушення, тоді як із загальних положень КУпАП щодо особи правопорушника, вбачається, що суб`єктами відповідальності за вказаною статтею, можуть бути не тільки особи, які займаються господарською діяльністю та працівники підприємств (організацій) торгівлі або громадського харчування, а й фізичні особи, тобто громадяни, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Враховуючи зазначене, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність вчинення Т. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КупАП.

Разом з тим, при накладенні стягнення, суд не в повній мірі врахував, особу порушника, обставини вчинення правопорушення та обрав занадто сувору міру відповідальності для Т.

Згідно з положеннями, які закріплені у ст. 33 КУпАП, апеляційний суд бере до уваги обставини скоєного правопорушення те, що Т. фактично вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнала, та враховуючи не значну кількість вилучених пачок цигарок, а саме 3 шт., приходить до висновку, що вчинене останньою правопорушення є малозначним.

З урахуванням наведеного, вважаю за можливе відповідно до вимог ст. 22 КУпАП звільнити Т. від адміністративної відповідальності і обмежитись щодо неї усним зауваженням.

Керуючись статтями 293, 294 КУпАП суд постановив клопотання адвоката Д., який діє в інтересах Т. - задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 січня 2023 року. Апеляційну скаргу адвоката Д., який діє інтересах Т. - задовольнити частково.

Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 січня 2023 року- змінити.

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити Т. від адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП та обмежитися усним зауваженням.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Секретар суду Анна БОЛЬШЕГО

Діловод Лідія ЛЯШЕНКО