Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях Кременчуцького районного суду Полтавської області станом на 01.07.2024 року

Відповідно до п.3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області на 2024 рік, затвердженого наказом в.о. голови суду № 54/ОД від 11.12.2023 року, мною, секретарем суду, Анною Большего було аналізовано причини скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях.

Діяльність Кременчуцького районного суду Полтавської області була спрямована на подальше забезпечення конституційних засад судочинства, правильне й однакове застосування матеріального й процесуального законодавства, захист прав і свобод людини, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Аналіз причин помилок, які допущені суддями Кременчуцького районного суду Полтавської області при відправленні правосуддя при розгляді кримінальних проваджень проведено з метою виявлення найбільш характерних помилок та усунення недоліків в діяльності суддів при вирішенні таких справ.

Аналіз проведено на підставі:

- копій рішень Полтавського апеляційного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у кримінальних справах та копій рішень Великої палати Верховного суду, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду стосовно перегляду судових рішень, постановлених судом у кримінальних справах, наявних в наряді № 02-03,02-04 на кожного із суддів, працюючих станом на 01.07.2024 року.

Причинами скасування і змін вироків Кременчуцького районного суду Полтавської області протягом вказаного періоду були:

1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3)неправильне застосування кримінального закону;
4) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Протягом звітного періоду за 2024 року закінчено провадженням 101 кримінальні провадження, з яких 69 розглянуто з постановленням вироку (68,31 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 30 - із закриттям провадження по справі (29,7 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 1 - відмовлено в затвердженні угоди і повернено прокурору для продовження досудового розслідування (0,99 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 1 – направлено для визначення підсудності (0,99 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень).

Залишок на кінець звітного періоду становить 99 кримінальних проваджень (49,5 % від загальної кількості кримінальних проваджень).

З 01.01.2024 по 01.07.2024 року до Полтавського апеляційного суду всього було направлено 13 кримінальних проваджень, які перебувають на розгляді в апеляційній інстанції.

Також варто зазначити, що попередньо вказаний період до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду була направлена 1 справа, яка знаходиться на розгляді в касаційній інстанції.

1 справа, що направлялася до Полтавського апеляційного суду у 2022 році - була розглянута судом апеляційної інстанції у 2023 році та повернута до Кременчуцького районного суду у 2024 році.

Якість розгляду кримінальних проваджень станом на 01.07.2024 року по суддям становить:

суддя Колотієвський О.О. – 1 провадження закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого/засудженого; по 1 кримінальному провадженню ухвала залишена без змін, 1 кримінальне провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді

суддя Баранська Ж.О. – по 1 кримінальному провадженню вирок залишено без змін; по 1 кримінальному провадженню яке знаходилося на розгляді в Касаційному кримінальному суді у складі Верховного суду вирок залишено без змін.

суддя Клименко С.М. – по 1 кримінальному провадженню вирок залишено без змін, по 1 кримінальному провадженню вирок змінено частково; 5 кримінальних проваджень перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді;

суддя Река А.С. – 1 кримінальне провадження перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді.

Станом на 01.07.2024 року повернуто 1 кримінальну справу, яка була направлена в 2023 році по якій вирок скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:

1.Справа №536/1704/22 (суддя Клименко С.М.):

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.06.2023 року визнано Л. винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України призначивши покарання:

за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років,

за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.08.2022 і остаточного визначити Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років і 1 (один) місяць.

Вирішено долю речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду скасувати, ухваливши новий, яким Л. засудити за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років, за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.08.2022 і остаточного визначити Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Виключити з вироку суду посилання про зарахування Л. у строк відбуття покарання строк повністю відбутого ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, а саме період часу з 03.10.2022 по 22.06.2023 включно.

Зарахувати у період відбування покарання строк перебування Л. під вартою за оскаржуваним вироком з 23.06.2023.

Необхідність ухвалення такого рішення прокурор мотивує тим, що за правилами ст.71 КК України до ухваленого вироку повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком. Зарахування відбутого строку за попереднім вироком у строк покарання за новим вироком, правилами ст.71 КК України не передбачається, проте суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про таке зарахування.

Крім того, прокурор вважав за необхідне зарахувати у строк покарання період перебування Л. за оскаржуваним вироком, а саме з 23.06.2023, оскільки судом першої інстанції таке рішення не ухвалювалось.

Висновок суду про винуватість Л. у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України а також правильність кваліфікації його дій, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені у судовому засіданні та отримали належну оцінку, є правильним і ніким із учасників провадження не оспорюється.

Водночас, при ухваленні вироку судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню та незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зокрема, в цьому кримінальному провадженні Л. не перебував під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду, а тримання під вартою як запобіжний захід йому обрано з 23 червня 2023 року, за вироком суду.

За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.06.2023 в строк відбування покарання Л. зараховано строк повністю відбутого ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, а саме за період часу з 03.10.2022 по 22.06.2023.

З вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.08.2022 вбачається, що Л. був засуджений за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці. Початок строку відбування покарання Л. рахували з дня його фактичного затримання.

З протоколу затримання особи, засудженої за вчинення злочину від 03.10.2022 вбачається, що Л. на виконання вироку Кременчуцького районного суду від 11.08.2022 був затриманий 03.10.2022, тобто з вказаної дати фактично почав відбувати покарання. До постановления вироку Кременчуцького районного суду від 23.06.2023 Л. частково відбув покарання за попереднім вироком суду строком 8 місяців 19 днів позбавлення волі, а не повністю, як зазначено у оскаржуваному вироку.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

При вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.

Таким чином, невідбута частина покарання Л. за попереднім вироком складає 6 місяців 11 днів.

Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, судом до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує частину покарання за попереднім вироком.

В оскаржуваному вироку рішення про складання покарань за сукупністю злочинів, на підставі ч.4 ст.70 КК України не ухвалювалось, а отже рішення суду про зарахування до строку відбування покарання повністю відбутого Л. покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, не ґрунтується на положеннях ст.71 КК України. Тим сам, суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Крім цього, вироком Кременчуцького районного суду від 23.06.2023 Л. обрано запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою, початок відбування покарання з 23.06.2023, проте судом в порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України не вказано про зарахування Л. даного попереднього ув’язнення у строк відбування покарання, тим самим судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання та зарахування строку його відбуття, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Таким чином колегією суддів апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Бровка Г.В., а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.06.2023 щодо Л. в частині призначення покарання та зарахування строку його відбуття скасовано.

Ухвалено в цій частині новий вирок, яким Л. засуджено:

-за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років,

-за ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено Л. покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років.

Виключено з резолютивної частини вироку посилання на зарахування Л. у строк відбуття покарання строк повністю відбутого ним покарання за вироком Кременчуцького районного суду від 11.08.2022, а саме період часу з 03.10.2022 по 22.06.2023 включно.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати Л. у строк покарання період перебування під вартою з 23.06.2023 по 21.11.2023 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Cтаном на 01.07.24 року в провадженні суду перебувало 616 справ про адміністративні правопорушення (438 справ надійшло у звітному періоді), з яких розглянуто 475 справ (матеріалів). Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 141 справа.

Станом на 01 липня 2024 року до апеляційного суду направлено 13 справ про адміністративні правопорушення, які було розглянуто у 2024 році, а саме:

Суддя Клименко С.М. – оскаржено 1 постанову суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, яку повернуто скаржнику.

Суддя Баранська Ж.О. – оскаржено 7 постанов суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення , з яких 2 постанови залишено без змін, 1 постанову повернуто скаржнику, та 4 постанови перебувають на розгляді;

Суддя Река А.С. – оскаржено 5 постанов суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, з яких 1 постанова залишена без змін, 2 постанови змінено частково, та 2 постанови перебувають на розгляді.

Протягом звітного періоду до суду повернуто 2 справи з Полтавського апеляційного суду, яку розглянуто у 2024 році, та в якій постанову суду було змінено частково у 2024 році, а саме:

справа №536/1036/22 про притягнення до адміністративної відповідальності В. за ст.124 КУпАП. Постановою судді Реки А.С. від 26.02.24 року провадження стосовно В. закрито за за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.06.24 року апеляційну скаргу – задоволено частково. Постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.02.24 року у справі про притягнення В. до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП – скасовано. Провадження у справі щодо В. про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП – закрито в зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч.2 ст.38 цього кодексу.

Під час апеляційного розгляду встановлено що, суд першої інстанції закриваючи провадження у справі виходив з того, що зібрані по справі докази не доводять наявності в діях останньої складу правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. На думку суду апеляційної інстанції вказані висновки є передчасними , оскільки вони сформовані на доказах які мають суперечливий характер, при тому що докази подані стороною обвинувачення були відхилені без належного обґрунтування. Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт що на момент винесення постанови пройшло майже два роки з дня вчинення правопорушення.

Тобто під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення , передбачених статтею 38 КУпАП , вина особи не встановлюється.

Таким чином Апеляційний суд вважає що на момент розгляду зазначеної справи минув встановлений ст.38 КУпАП строк давності накладення адміністративного стягнення , а тому на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі підлягає закриттю у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

справа №536/2764/23 про притягнення до адміністративної відповідальності Д. за ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Реки А.С. від 13.03.24 року Д. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Та піддано стягненню у вигляді штрафу 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановою Полтавського апеляційного суду від 13.03.24 року апеляційну скаргу – задоволено. Постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.03.24 року у справі про притягнення Д. до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП – змінено. Виключено з мотивувальної та резолютивної частини вказівку про застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення Д. права керування транспортними засобами на строк 1 рік. В іншій частині постанову залишено без змін.

Під час апеляційного розгляду встановлено, Д. не заперечував факт керування транспортним засобом в стані сп’яніння, але в апеляційній скарзі посилається на відсутність в нього посвідчення водія, а отже помилковість висновку суду щодо позбавлення його керування транспортними засобами на 1 рік..

Матеріалами справи підтверджується що Д. не отримував посвідчення водія, про що вказує довідка ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 02.12.23.

Згідно частини 8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Таким чином Апеляційний суд вирішив що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для позбавлення його права керування транспортними засобами. А тому оскаржувану постанову суду потрібно змінити, виключивши з її мотивувальної та регулятивної частини вказівку про стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В іншій частині постанова суду є законною та обґрунтованою.

Секретар суду Анна БОЛЬШЕГО

Діловод Лідія ЛЯШЕНКО