Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях Кременчуцького районного суду Полтавської області станом на 31.12.2021 року

Відповідно до п.3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області на 2021 рік, затвердженого наказом в.о. голови суду № 37/ОД від 23.12.2020 року, мною, секретарем суду, Андрушко Л.О. було аналізовано причини скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях.

Діяльність Кременчуцького районного суду Полтавської області була спрямована на подальше забезпечення конституційних засад судочинства, правильне й однакове застосування матеріального й процесуального законодавства, захист прав і свобод людини, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Аналіз причин помилок, які допущені суддями Кременчуцького районного суду Полтавської області при відправленні правосуддя при розгляді кримінальних проваджень проведено з метою виявлення найбільш характерних помилок та усунення недоліків в діяльності суддів при вирішенні таких справ.

Аналіз проведено на підставі:

- копій рішень Полтавського апеляційного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у кримінальних справах та копій рішень Великої палати Верховного суду, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду стосовно перегляду судових рішень, постановлених судом у кримінальних справах, наявних в наряді № 02-03,02-04 на кожного із суддів, працюючих станом на 31.12.2021 року.

Причинами скасування і змін вироків Кременчуцького районного суду Полтавської області протягом вказаного періоду були:

1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3)неправильне застосування кримінального закону;
4) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Протягом 2021 року закінчено провадженням 264 кримінальних проваджень, з яких 166 розглянуто з постановленням вирока ( 62,88 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень); 96 - із закриттям провадження по справі (36,36 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень), 1 кримінальне провадження повернуто прокурору ( 0,38 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень), 1 кримінальне провадження направлено для визначення підсудності ( 0,38 % від загальної кількості розглянутих кримінальних проваджень).

Залишок на кінець звітного періоду становить 94 кримінальних проваджень (26,26 % від загальної кількості кримінальних проваджень).

Станом на 31.12.2021 року до Полтавського апеляційного суду направлено 15 кримінальних проваджень, які було розглянуто в 2021 році. Якість розгляду кримінальних проваджень станом на 31.12.2021 року по суддям становить:

суддя Клименко С.М. – по 7 кримінальним провадженням вироки (ухвалу) оскаржено, 6 вироки (ухвали) залишено без змін та 1 перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді;

суддя Колотієвський О.О. – по 8 кримінальним провадженням вирок (ухвалу) оскаржено, 4 вироки (ухвали) залишено без змін , по одному кримінальному провадженню відмовлено у відкритті апеляційного провадження та по 3 кримінальним провадженням закрито апеляційне провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги.

суддя Даніліна Ж.О. – вироки (ухвали) не оскаржувались.

Станом на 31.12.2021 року до Полтавського апеляційного суду направлено 13 кримінальних проваджень, які було розглянуто в 2020 році. Якість розгляду даних кримінальних проваджень станом на 31.12.2021 року по суддям становить:

суддя Клименко С.М. - по 9 кримінальним провадженням вироки (ухвали) оскаржено, з яких 7 вирока (ухвали) залишено без змін, 1 вирок скасовано та 1 перебуває на розгляді в Полтавському апеляційному суді.

суддя Колотієвський О.О. – по 4 кримінальним провадженням вироки (ухвали) оскаржено, 1 вирок (ухвалу) змінено, 2 вироки (ухвали) скасовано , 1 вирок залишено без змін.

Так, в 2020 році в провадженні судді Колотієвського О.О. перебувало кримінальне провадження № 536/695/19 по обвинуваченню С. за ч.1 ст.246 КК України. Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01.09.2020 року С. визнано винним за ч.1 ст.246 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеного вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.10.2019 року, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений, який не оспорюючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію, в поданій апеляційній скарзі просив вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити більш м’яке покарання.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.01.2021 року, апеляційну скаргу обвинуваченого С. задоволено. Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01.09.2020 року змінено. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції стало те, що ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 березня 2020 року, яким задоволено клопотання ДУ «Сумська виправна колонія (116)» про роз`яснення вироку Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.10.2019 у справі №534/2003/16-к (1-кп/534/30/19) за обвинуваченням С. та К. у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, у строк остаточно призначеного покарання С. зараховано частково відбуте покарання за попереднім вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.11.216, а саме з 07.02.2019 по 15.04.2019, оскільки у цей період С., відбував покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.11.2016.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що змінена апеляційна скарга обвинуваченого С. підлягала задоволенню з зарахуванням строку перебування під вартою з 07.02.2019 по 15.04.2019 з розрахунку 1 день перебування під вартою за 1 день позбавлення волі.

Так, в 2020 році в провадженні судді Колотієвського О.О. перебувала заява Л. № 1614/2349/12 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.Ухвалою від 25.11.2020 року суддею Колотієвським О.О. було відмовлено Л. у відкритті провадження за його заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27.05.2021 року, апеляційну скаргу засудженого Л.- задоволено частково. Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25.11.2020 року скасовано, а заяву засудженого Л. про перегляд вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29.03.2013 року за нововиявленими обставинами направлено на новий розгляд.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України. Зі змісту резолютивної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд не вирішив клопотання засудженого та відмовив у відкритті провадження за скаргою Л., чим порушив приписи кримінального процесуального закону. Як вбачається з матеріалів провадження, всупереч наведеним положенням кримінального процесуального закону, суд, після отримання нового тексту заяви засудженого Л., яка також містила клопотання про поновлення строку звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, без повідомлення осіб, не з’ясувавши усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення вказаного питання, не надавши можливості засудженому подати у вирішення вказаного питання, не надавши можливості засудженому подати у судовому засіданні докази на підтвердження своїх доводів щодо поважності причин пропоску строку звернення із заявою до суду, відмовив у відкритті провадження.

Таким чином, наведені порушення кримінального процесуального закону колегія суддів апеляційної інстанції визнає істотними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення, а заява засудженого підлягає поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд. Так, в 2020 році в провадженні судді Клименко С.М. перебувало кримінальне провадження № 534/632/19 по обвинуваченню М. за ч.1 ст.286 КК України. Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.09.2020 року М. визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого М. від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном 2 (два) роки. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.02.2021 року, апеляційну скаргу обвинуваченого М. залишено без задоволення, а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.09.2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23.02.2021 року щодо нього – залишено без змін. Постановою Верховного суду від 30.06.2021 року, касаційну скаргу засудженого М. - задоволено, а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.09.2020 року щодо нього – скасовано та звільнено М. від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв’язку із спливом строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України ( у редакції Закону від 08 квітня 2014 року № 1183- VII). Таким чином, апеляційний суд при вирішенні заявленого засудженим клопотання, не вірно встановив тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, безпідставно застосовувавши статтю 12 КК у редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII. Такі висновки апеляційного суду суперечать змісту статті 5 КК, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість, лише у випадку, якщо він скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Правилами частини 3 статті 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 412 КПК судове рішення, у будь-якому разі, підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито. За правилами вказаної норми допущені у кримінальному провадженні порушення є істотними. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду уразі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства. Підсумовуючи викладене, колегія суддів убачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, тому вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора та в цій частині касаційну скаргу засудженого задовольнити, судові рішення скасувати та звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК, кримінальне провадження стосовно нього закрити, а цивільні позови залишити без розгляду. Так, в 2020 році в провадженні судді Колотієвського О.О. перебувало кримінальне провадження № 536/865/18 по обвинуваченню Б. за ч.1 ст.128 КК України. Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07.12.2020 року Б. визнано винним за ст.128 КК України і призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.11.2021 року, апеляційну скаргу П. в інтересах обвинуваченого Б. задоволено. Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07.12.2020 року скасовано. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням його прав, що є неприпустимим виходячи з позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).Законодавець чітко встановив, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду і не вчинила нового злочину. Строк давності - це певний проміжок часу з моменту вчинення особою злочину і до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду. Дотримання вказаних у законі термінів виступає умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності, тобто у разі закінчення строку давності до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду особа звільняється від кримінальної відповідальності. Сплив строків давності є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, Б. обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. Відповідно до санкції статті 128 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, що відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину. Вказане кримінальне правопорушення, згідно висунутого Б. обвинувачення, було вчинено 21 січня 2018 року. Апеляційний суд погоджується з доводами захисника, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України було вчинене Б. в січні 2018 року, та відповідно до санкції ст. 128 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, було передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, від досудового слідства та суду не ухилявся, до закінчення визначених у ст. 49 КК строків нового злочину не вчинив, на момент апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, закінчився встановлений п.2 ч.1 ст.49 КК України трирічний строк давності. Отже, станом на день апеляційного розгляду сплинуло три роки та, відповідно, закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності, ухвалений вирок щодо Б. не набрав законної сили, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що Б. підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 128 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. п.2 ч.1 49 КК України, вирок суду – скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 417 КПК України. Зважаючи на те, що вказане кримінальне провадження щодо Б. підлягає закриттю у зв’язку із закінченням строків давності, апеляційний суд не наділений правом розгляду заявленого цивільного позову по суті вимог. За таких обставин цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду.

Станом на 31.12.2021 рік повернуто 1 кримінальну справу за 2018 рік, по якій вирок скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:

Так, в 2018 році в провадженні судді Клименко С.М. перебувало кримінальне провадження № 537/2068/16 по обвинуваченню Ч., К. за ч.2 ст.365 КК України . Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17.12.2018 року Ч. визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади та без застосування ст.54 КК України. Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17.12.2018 року К. визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади на 3 (три) роки. На підставі ст.54 КК України позбавити К. спеціального звання капітан поліції. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України Ч. звільнено від відбування покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.У відповідності до ч.5 ст.74 КК України К. звільнено від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.11.2021 року, апеляційну скаргу захисника Л. в інтересах засудженого К., захисника М. в інтересах засудженого Ч., засудженого Ч. із наступними змінами та доповненнями та представника Т. в інтересах потерпілої Л. задоволено частково. Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2018 року щодо Ч. та К. скасовано та призначено новий розгляд кримінальної справи в суді першої інстанції в іншому складі суду. Колегія суддів, дійшла такого висновку, що відповідно до ст.323 КПК України в ред.1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказаних положень закону не дотримався.Натомість доводи апеляційних скарг адвокатів в інтересах обвинувачених, із відповідними змінами, колегія суддів вважає частково обґрунтованими. За змістом ч.2 ст.327 КПК України в ред.1960 року, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.Відповідно до п.1 ч.1 ст.366 КПК України в ред.1960 року, у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд зокрема виносить ухвалу про скасування вироку чи постанови і повернення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Таким чином, відповідно до п.1 ч.1 ст.367 КПК України в ред. 1960 року, підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є зокрема однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; Згідно ст.368 КПК України в ред.1960 року однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.За змістом ст.22 КПК України в ред.1960 року, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не
вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Отже, Якщо звернутись до змісту вироку суду першої інстанції, із нього прослідковується, що визнаючи обвинувачених винуватими у вчиненні злочину, який їм інкримінується, суд в цілому виходив із позиції, що за результатами досудового розслідування не доведено, що тілесні ушкодження, обсяг яких ставиться в провину засудженим, потерпілому були спричинені іншими особами, а не обвинуваченими і в інший час. З огляду на наведене будь-які докази, які можуть підтверджувати або спростовувати наявність у потерпілого тілесних ушкоджень в період, що передував часу перебуванням потерпілого під контролем засуджених, мають важливе значення. Як вбачається із матеріалів провадження, потерпілого Б. було затримано працівникам ППС Лінійного відділення міліції станції Кременчук близько о 01-00 годин 19.05.2007 . При цьому Б. чинив опір працівникам міліції, до нього застосовувались спецзасоби, фізична сила, одягались кайданки. До відділення Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, Б. був доставлений о 04-05 і поміщений до камери затриманих осіб. Під контроль засуджених Б. потрапив лише о 10-й годині. Отже поза увагою органу досудового розслідування та суду залишився значний проміжок часу, коли Б. перебував під контролем інших працівників правоохоронних органів, не засуджених. При цьому колегія суддів звертає увагу, що допитані в суді свідки зазначали, що на потерпілому був брудний та пошкоджений одяг, він мав тілесні ушкодження в області підборіддя. В контексті наведених вище обставин виникають досить серйозні сумніви у часі спричинення потерпілому Б. тілесних ушкоджень, які інкримінуються обвинуваченим в цьому провадженні. Проведені у провадженні судово-медичні дослідження вказаних сумнівів і суперечностей не спростовують і є непереконливими. В контексті доводів апеляційної скарги та вироку суду, колегія суддів звертає також увагу, що обом обвинуваченим ставиться за вину вчинення злочину передбаченого за ст.365 ч.2 КК України за попередньою змовою. Виходячи із висунутого звинувачення є логічним той факт, що сторона обвинувачення не розмежовувала спричинення тілесних ушкоджень потерпілому Б. кожним із обвинувачених окремо. Натомість як вбачається із змісту вироку суду, визнаючи кожного із обвинувачених винним у вчиненні злочину , суд першої інстанції кваліфікує їх дії за ч.2 ст.365 КК України, як умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень, що супроводжувалось насильством, за відсутності ознак катування. Отже судом фактично було виключено із обвинувачення кваліфікуючу ознаку, вчинення злочину за попередньою змовою. Не зазначав суд, що злочин було вчинено за попередньою змовою і під час викладення об’єктивної сторони вчиненого обвинуваченими злочину, яка була встановлена судом. У цьому випадку звичайно знову ж таки є логічним навпаки розмежування спричинених потерпілому тілесних ушкоджень кожним із обвинувачених. Проте суд першої інстанції вказаного не зробив і не розмежовував тілесні ушкодження відповідно до ним же встановлених фактичних обставин. Апеляційна скарга прокурора з цього приводу не подавалась, а тому колегія суддів позбавлена можливості для погіршення становища обвинувачених і кваліфікації їх дій за ч.2 ст.365 КК України за попередньою змовою. Таким чином, всі наведені вище недоліки досудового та судового слідства не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду.З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що сукупність наведених вище обставин свідчить про однобічність та неповноту досудового слідства, неповноту судового слідства.Через наведені вище обставини колегією суддів не аналізуються доводи апеляційної скарги представника потерпілого.За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суду.Під час нового розгляду суду першої інстанції слід повно і всебічно дослідити обставини щодо перебування потерпілого Б. під контролем працівників правоохоронних органів, не засуджених, визначити роль кожного із працівників правоохоронних органів у питанні дотримання прав затриманого Б., правильно встановити фактичні обставини по справі та постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Cтаном на 31.12.2021 року в провадженні суду перебувало 1075 справ про адміністративні правопорушення (991 справ надійшло у звітному періоді), з яких розглянуто 918 справ (матеріалів). Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 157 справ. Станом на 31 грудня 2021 року до Полтавського апеляційного суду направлено 17 справ про адміністративні правопорушення, з них одна справа, яка розглянута у 2020 році. Суддя Клименко С.М. – оскаржено 9 постанов суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення, 5 справ залишено без змін, 1 справа скасована, 3 справи на розгляді; Суддя Даніліна Ж.О. – оскаржено 3 постанови суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення., 2 справи залишено без змін, 1 справа на розгляді; Суддя Колотієвський О.О. – оскаржено 5 постанов суду першої інстанції у справах про адміністративні правопорушення,1 справа на розгляді, справа яка розглянута у 2020 році та повернута апелянту, 2 постанови залишено без змін, 2 справи на розгляді. Станом на 31.12.2021 рік до суду повернута одна справа яка розглянута у 2021 році та скасована, а саме :

1.№ 536/1137/21 про притягнення М. за ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Клименко С.М. від 26.07.2021 року М. визнанно виним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31.08.2021 року апеляційну скаргу - задоволено. Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.07.2021 року, стосовно М. за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що місцевим судом не дотримано вимог ст.280 КУпАП та ст.252 КУпАП.

З огляду на викладене, за відсутності належних та доступних доказів на підтвердження факту керування М. транспортним засобом, його причетність до вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, не доведена, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях М. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, інших переконливих доказів, які ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи поліцейським не долучено. Таким чином, переглянувши справу в межах поданої апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а постанова – скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В.о старшого секретаря суду Лілія АНДРУШКО

Діловод Олена КОЩЕЄВА