Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аналіз причин скасування та зміни судових рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області по цивільних справах
станом на 30.06.2022 року
Відповідно п. 3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області за 2022 рік, затвердженого наказом голови суду № 59/ОД від 16.12.2021 мною, судовим розпорядником Валерією Похилою було проведено аналіз причин скасування та зміни судових рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області по цивільних справах станом на 30.06.2022 року.
Аналіз проведено на підставі: копії ухвал (рішень) колегій суддів судової палати з розгляду цивільних справ (наряд № 02-03 « Копії рішень Полтавського апеляційного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у цивільних справах) та копій постанов колегій суддів судової палати Касаційного цивільного суду (наряд № 02-04 «Копії рішень Великої палати Верховного суду Касаційного цивільного, кримінального, адміністративного судів у складі Верховного суду стосовно перегляду судових рішень постановлених судом у цивільних справах) кожного із суддів, працюючих впродовж 2022 року.
Аналізом роботи Кременчуцького районного суду встановлено, що у 2022 році в порядку цивільного судочинства за захистом своїх законних прав, свобод та інтересів звернулось 645 громадян.
Слід звернути увагу на те, що в порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість цивільних справ позовного провадження збільшилася та склала 391 справу. . Кількість справ окремого провадження збільшилася на 8 справ – та становить 28 справ, кількість справ наказного провадження збільшилася на 21 справу та становить 44 справи, кількість заяв про забезпечення доказів, позову до подання позовної заяви залишилася без змін та становить 2 заяви, кількість заяв про перегляд заочного рішення збільшилося на 1 заяву та становить – 9 заяв, кількість заяв про перегляд рішень, ухвал суду чи судових наказів у зв’язку із нововиявленими або виключними обставинами не змінилась та становить 1 справу, кількість скарг на дії або бездіяльність виконавчої служби не змінилась та становить 11 справ; кількість клопотання, подання, заяви, у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів збільшилася на 3 справи – та становить 42 справи, клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню не змінилась та становить 0 справ, доручення судів України /іноземних судів не змінилась та становить 1 справу.
Згідно статистичних даних впродовж зазначеного періоду до Полтавського апеляційного суду направлено 35 цивільних справ, з них: 15 справ повернулось з Полтавського апеляційного суду, та 20 цивільних справ перебувають на розгляді в Полтавському апеляційному суді.
Якість розгляду цивільних справ станом на 30.06.2022 року по суддям становить:
суддя Світлана Клименко – по 5 цивільним справам , з яких:
суддя Олександр Колотієвський – по 5 цивільним справам, з яких:
- 4 цивільні справи перебувають на розгляді у Полтавському апеляційному суді;
- рішення по 1-й справі залишено без змін;
суддя Жанна Даніліна – по 9 цивільним справам рішення суду оскаржено, з них:
Як правило, рішення суду відповідають вимогам ст. 263 ЦПК України, тобто є вмотивованими і ясно викладеними. Поряд з цим мають місце факти постановлення рішень, які не відповідають вимогам про їх законність і обґрунтованість.
Причинами скасування рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області протягом вказаного періоду були:
Вважаю за необхідне розглянути випадки скасування рішень суду з метою недопущення подібних порушень в подальшій роботі суду.
Найчастіше причинами скасування (зміни) рішень (ухвал, постанов) у справах є порушення судом норм процесуального права (рішення суду основане на висновках, які не відповідають обставинам справи або не досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не повно з’ясовано обставини справи, без належної оцінки доказів).
Порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення, тільки тоді коли це порушення привело до неправильного вирішення справи. Істотними порушеннями при ухваленні рішення суду є відсутність вказівки у рішенні про те, на яких доказах ґрунтуються висновки суду, відсутність мотивів прийняття рішення, відсутність висновку про задоволення однієї частини позову і про відмову в другій його частині.
З урахуванням викладеного, вважаю за необхідне звернути увагу суддів на дотримання норм матеріального та цивільно-процесуального права, на недоліки, які мали місце при розгляді суддями справ та шляхи їх усунення.
Непоодинокі випадки скасування (зміни) рішень (ухвал) є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи – це означає, що суд не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних (доказових) фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи, або дослідив факти, не передбачені такою нормою.
Станом на 30.06.2022 року повернуто 3 цивільні справи, які були направлені в 2021 році по якій рішення скасовано Полтавським апеляційним судом, а саме:
1 Цивільна справа № 536/497/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»» до К, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору акціонерого товариства «Таскомбанк», Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про відшкодування збитків, спричинених засобами забезпечення позову.
У березні 2021 року ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»» звернулося до суду з вказаним позовом в якому просило стягнути з К на його користь збитки, спричинені заходами забезпечення позову у розмірі 210 євро та 264,30 грн., а також судові витрати по справі покласти на відповідача.
В обгрунтування позову вказувало, що К звернувся з позовом до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про захист прав споживача страхових послуг, відшкодування моральної та майнової шкоди.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року у задоволенні позову К було відмовлено, рішення суду набрало законної сили 09 березня 2021 року. Разом з позовом К подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «СК «ВУСО»» на суму стягнення, на рахунках , які відкрито у АТ «ТАСКОМБАНК» , АТ КБ «Приватбанк», та в АТ «Державний ощадний банк України».
Зазначало, що заяву К про забезпечення позову судом було задоволено та накладено арешт на грошові кошти ПрАТ «СК»ВУСО»» на суму 607 847,02 грн. у зазначених вище банківських установах. На виконання ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області про забезпечення позову К державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві у рамках виконачого провадження № 63314122 накладено арешт на грошові кошти ПрАТ «СК «ВУСО»» на рахунках, перлік яих вказано в ухвалі суду та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
У відповідності до чинніх норм законодавства, на виконання постанови державного виконавця у вказаному вище виконавому проваджені Акціонерним товариством «Таскомбанк» було накладено арешт на кошти страхової компанії, у тому числі на кошти, які були розміщені на депозитному раахунку № UA 5233395000000026512203687002 у іноземній валюті в сумі 61 000 євро. За період накладення арешту на вказаний вище депозитний рахунок банківською установою не нараховувались відсотки на суму вкладу, загаьна сума яких складає 210 євро.
Крім того, Голосіївьким РВ ДВС у м.Києві також було відкрито виконавче провадження за номером 63499813 щодо стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО»» мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 264,30 грн., які також було сплачено страховою компанією згідно платіжного доручення, у зв’язку з чим виконавче провадження було завершене.
У подальшому, ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року заходи забезпечення було скасовано. Окрім того, 11 січня 2021 року постановою Полтавського апеляційного суду було скасовано ухвалу Кременчуцького районного суду Полтаської області від 15 квітня 2019 року про застосування заходів забезпечення позову.
Зазначало, що саме внаслідок застосування заходів забезпечення позову К страховій компанії було заподіяно збитків у виді суми неотриманих відсотків по депозитному договору в сумі 210 євро, а також 264,30 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження, які були сплачені позивачем.
З урахуванням викладеного, обов’язок відшкодування збитків, заподіянихвнаслідок застосування заходів забезпечення позову покладається саме на особу, яка подала клопотання про застосуання такого забезпечення, а тому з К на користь ПрАТ «СК «ВУСО»» підлягають сплаченню зазначені вище суми.
Рішенням Кременчуцькоо районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року позовні вимоги ПрАТ «СК «ВУСО»» до К про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову – задоволено.
Стягнуто з К на користь ПрАТ «СК «ВУСО»» збитки спричинені заходами забезпечення позову в сумі 210 (двісті десять ) євро та 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 30 (тридцять) копійок.
Стягнуто з К на користь ПрАТ «СК «ВУСО»» сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2270 грн.
Не погодившись із вказаним рішеням, його в апеляційному порядку оскаржив К посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПрАТ «СК «ВУСО»» слід відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що в зазначеній заяві про забезпечення позову міститься вичерпний перелік рахунків позивача, на які було накладено арешт і депозитний рахунок № UA 443395000000026502203687001 у вказаному переліку відсутній .
Відтак у старшого державного виконавця Голосіївського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) були відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти, які були на всіх без виключення рахунках відповідача, окрім зазначених в ухвалі суду про забезпечення позову.
Крім того, вказує, що відсутність складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відшкодування збитків.
Таким чином вважає, що відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
Як вбачається, з матеріалів справи, ухвала була винесена про забезпечення позову в якій міститься вичерпний перелік рахунків позивача, на які було накладено арешт і депозитний рахунок № UA 443395000000026502203687001 у вказаному переліку відсутній.
Відтак у старшого державного виконавця Голосіївського районного ВДВС у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти, які були на всіх без виключення рахунках відповідача, окрім зазначених в ухвалі суду про забезпечення позову.
За таких обставин не доведено позивачем наявності підстав для відшкодування збиків, оскільки в даних діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушеня .
За таких обставин колегия суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ПрАТ «СК «ВУСО»».
У березні 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із даним позовом. Позивач вказував, що у жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 01 грудня 2017 року А звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Положеннями цієї заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов’язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в сумі 25 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Позивач вказав, що взяті на себе зобов’язання банк виконав у повному обсязі, однак відповідач допустив неналежне виконання зобов’язання, у зв’язку з чим станом на 30 вересня 2020 року утворилася заборгованість, що становить 63 890,67 грн. та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яку позивач просив стягнути з А а також вирішити питання відшкодування понесених судових витрат.
Заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасуати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позов. Вважє, що між сторонами виникли договорні правовідносини, зміст яких врегульовано та узгоджено у Умовах та Тарифах, з якими відповідач ознайомився, що підтвердив підписанням Анкети-Заяви до Договру надання банківських послуг.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційого оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з підстав, передбачених п.3,4 ст.1 ст.376 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи. 01 грудня 2017 року А звернувся до АТ «Універсал Банк « з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, в якій зазначено про те, що позичальник просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги ( у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов’язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй у Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з договором. У вказаній анкеті-заяві А також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Підписавши заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договорі про надання банківських послуг.
Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 01 грудня 2017 року, укладеним між банком та А витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» та копії документів, що посвідчують особу відповідача.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані банком Умов обслуговування рахунків фізичної особи не можуть розцінюватися як стандартна (типова форма), що встановлена для укладеного кредитного договору.
Колегія суду не погоджується з такими висновками місцевого суду.
Матеріали справи містять достатньо доказів з яких вбачається, що 01 грудня 2017 року міє банком та А був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. В свою чергу відповідачем допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем не було спростовано.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Крім того, згідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України, апеляційний суд скасовуючи оскаржене рішення суду першої інстанції змінює розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2270 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3, 981, 384 ЦПК України, суд постановив апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Заочне рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до А про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» задовольнити.
У липні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з даним позовом. Зазначало, що між Банком та П було укладено договір №б/н від 13 серпня 2019 року, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У зв’язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 16110,42, що складається з наступного: 11781,18 грн – заборгованості за кредитом, 4329,24 грн. – заборгованості по відсоткам. Просили стягнути з П на користь АТ «Акцент-Банк» вказану заборгованість та судові витрати у розмірі 2270 грн.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до П про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з П на користь Акціонерного товариства «акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 13 серпні 2019 року – 11 781,18 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з П на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені ними витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1660,05 грн.
Рішення оскаржило АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором було підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якій зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка, що дає підстави для стягнення з П заборгованості по відсоткам.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманих коштів – непогашеного тіла кредиту. Однак не звернув уваги на те, що між Банком та боржником було укладено електронний договір, яким досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину, зокрема щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» та ухвалення нового рішення в цій частині про стягнення з П на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за відсотками в розмірі 4 329,24 грн.
Вказаний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц.
В іншій частині рішення не оскаржується та підлягає залишенню без змін.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову та задоволення апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк», з П підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4015 грн., а рішення суду зміні в цій частині.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив апеляційну саргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за відсотками, ухваливши в цій частині нове рішення.
Стягнути з П на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками в розмірі 4 329,24 грн.
В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року залишити без змін.
Змінити рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2021 року в частині розподілу судових витрат та стягнути з П на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 4015 грн.
У квітні 2020 року АТ «Полтаваобленерго» звернулося до місцевого суду із вказаним позовом, у якому прохало стягнути у відшкодування шкоди з М на користь Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» завдані збитки за самовільне підключення електричних установок до електричної мережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку відкритою електричною проводкою без дозволу електропостачальника в сумі 30064,32 грн. та судові витрати.
Заява обгрунтована тим , що 03 квітня 2018 року уповноваженими представниками Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» К, Б, Б у відповідності до п.37 ПКЕЕН було виявлено порушення, а саме самовільне підключення електричних установок (електричні проводки) до електричної мережі електропостачальника без електричного лічильника, при відсутності відкритого особового рахунку і без укладення договору з електропостачальником.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року позов АТ «Полтаваобленерго» задоволено частково.
Стягнуто з М на користь АТ «Полтаваобленерго» заподіну шкоду в розмірі 432,52 грн та витрати пов*язані зі сплатою судового збору в розмірі 30,27 грн
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ «Полтаваобленерго» посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що відповідачем не спростовано факт виявленого порушення ПКЕЕН а доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві ним не найдено.
У судовому засіданні розрахунок обсягу та вартості електроенергій, необлікованої в наслідок порушень споживачем Правил користування електричною енергією здійснений у відповідності до затвердженої Методики та не спростовується М.
Вказував, що споживач не вніс свої зауваження до акту, та не оскаржував його у встановленому законом порядку, другий примірник акту він отримав 03 квітня 2018 року. Протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення М також не оскаржував.
Зазначав, що суд першої інстанції при винесенні свого рішення проігнорував фактичні дані зафіксовані в Акті про порушення №00006719 від 03 квітня 2018 року та схемі підключення приладу обліку, що є додатком до нього.
Крім цього суд не прийняв до уваги надані докази, не оглянув вилучений речовий доказ та скептично віднісся до протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕН та до розрахунку обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПКЕЕН.
Висновок про їх належність та допустимість було здійснено судом першої інстанції лише на підставі показів представника відповідача та поданого відзиву.
Крім того зазначив що місцевий суд розглядав цю справу більше року, що суперечить статті 275 ЦПК України та при ухваленні рішення не оголосив орієнтовний час його проголошення , порушивши ст. 244 ЦПК України.
Ураховуючи викладене прохав скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» задовольнити в повному обсязі, стянути з М завдані збитки за самовільне підключення електричних установок до електричної мережі електропостачальника з порушенням схеми обліку відкритою електричною проводкою без дозволу енергопостачальника в сумі 30064,32 грн та стягнути судові витрати.
М в судовому засіданні в суду першої інстанції визнав, що використовував електроенергію незаконно та пояснив, що накид проводу був здійснений його братом за тиждень до перевірки.
Установивши, що М допустив порушення Правил, внаслідок чого мало місце розкрадання електричної енергії, суд першої інстанції, дійшов помилково висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартість необлікованої електричної енергії лише за 7 днів.
Відповідачем не доведено, що саме за 7 днів до перевірки відбулося втручання в роботу пристрою, який дає можливість спожити необліковану електричну енергію.
Разом з тим проведений розрахунок вартості необлікованої електроенергії за період з 03 квітня 2017 року до 03 квітня 2018 року обгрунтовується п.п.б п. з.з Методики, оскільки у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника – із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення .
Апеляційний суд зауважує, що у цій справі технічна перевірка до виявленого порушення Правил не проводилася, оскільки відповідач не укладав договір з АТ «Полтаваобленерго», тому розрахунок заборгованості проведено за 12 місяців в межах п.п б п. 3.3 Методики.
Ураховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав про стягнення з М вартості необлікованої електричної енергії, визначеної відповідно до Методики на підставі акту про порушення, складеного з урахуванням вимог Правил.
За таких обставин апеляційна скарга АТ «Полтаваобленерго» в особі Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» підлягає до задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» в особі Велико-Кохнівської філії АТ «Полтаваобленерго» в повному обсязі .
У квітні 2020 рку К звернувся до суду з позовом до приватного акціонерго товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі –ПрАТ «СК «ВУСО») про захист прав споживача страхових послуг , відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 27 березня 2019 року між сторонами укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту строком дії с 13 квітня 2020 року, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов’язаних із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом – автомобілем марки Mazda CX5 реєстраційний номер АА 9812 ОН.
Страхова сума на одного потерпілого становила; 200 000 грн за шкоду заподіяну життю і здоров’ю, 100 000 грн - за шкоду заподіяну майну, 0 грн розмір франшизи.
08 листопада 2019 року о 16 год 49 хв в с. Піщане Кременчуцького району Полтавської області по вулиці Київській, 37-А відбулась дорожньотранспортна пригода (далі-ДТП) за участі належного позивачу автомобіля та автомобілів ВАЗ 2105, реєстраційний номер ВІ 0589 ЕВ і Skoda Fabia, реєстраційний номер АА 2660 ТР, що призвело до пошкодження автомобілів .
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 193 від 20 листопада 2019 року розмір завданого йому в наслідок ДТП матеріального збитку складає 206 287,98 грн.
Позивач стверджував, що 08 листопада 2019 року повідомив відповідача про настання страхового випадку, однак завдана йому майнова шкода відшкодована не була.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року у задоволені позову К відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що в основу заявлених позовних вимог покладено електронний поліс № 11830591 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 березня 2019 року, за умовами якого у страховика не виникає обов’язку відшкодування шкоди, заподіяної при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну третіх осіб.
Постанова Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 20 липня 2021 року, апеляційну скаргу К задоволено частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року, змінено в частині обгрунтування підстав відмови, у задоволенні позовних вимог, наведених в мотивувальній частині.
Стягнуто з К на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 14 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів виходила з відсутності в матеріалах справи належних та допустиих доказів, на підтвердження дотримання позивачем умов добровільного страхування наземного транспорту (далі- умови) , які є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту «Наша Автоцивілка» та з якими позивач погодився, шляхом підписання електронної заявки страхувальника, що вказує на відсутність підстав для виплати йому страхового відшкодування .
Вимоги про стягнення інфляційних витрат, 3% річних, пені та моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення страхового відшкодування, обов’язок щодо виплати якого у ПрАТ «СК «ВУСО» не виник.
Заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є документально підтвердженим, відповідає критерію співмірності, складності справи та ціни позову.
У касаційних скаргах К посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року скасувати та постанову Полтавького апеляцйного суду від 20 травня 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, додаткове рішення апеляційного суду від 20 липня 2021 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення.
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом С правничої допомоги ПрАТ «СК «ВУСО» в апеляційному суді (складення відзиву на апеляційну скаргу, участь в судовому засіданні) та відсутність в тексті договору або додаткових угодах до нього умов щодо порядку обчислення, форми і ціни послуг, що надаються адвокатом, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом надання послуг, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн та зміни оскаржувального додаткового рішення суду у відповідній частині.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.
Касаційну скаргу К на додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з К на користь приватного акціонерного товариства ПрАТ «СК «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу їз 14 100 грн до 5 000 грн.
У жовтні 2021 року П звернувся до суду з позовом про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, посилаючись на порушення прав споживача.
Ухваою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2021 року позовну заяву П до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди передано на розгляд за підсудністю до Ленінського районного суду м. Полтави.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим , що , всупереч встановленим вимогам статті 175 ЦПК України, позивач не навів у позовній заяві обгрунтування порушення його прав згідно норм Закону України «Про захист прав споживачів» та підтвердження того , що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються цим Законом, відтак на спірні правовідносини поширюються правила загальної підсудності справ за місцезнаходженням відповідачів АТ «Полтаваобленерго» (м. Полтава, вул Старий Поділ, буд 5) «Полтаваенергозбут»(м. Полтава, вул. Панянки, 65 б), що є юрисдикцією Ленінського районного суду міста Полтави.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції П подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі та неналежним чином дослідив фактичні обставини та правові підстави, якими обгрунтовані заявлені ним позовні вимоги та помилково направив зазначену цивільну справу до Ленінського районного суду м. Полтави за територіальною підсудністю.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивач П зареєстрований за адресою : Полтавська область, Кременчуцький район, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 06.10.2021 № 2011/1(а. с. 18) та копією паспорта позивача (а.с. 19, зворотня сторона).
З урахуваням вищенаведеного та беручи до уваги, що позивач П звернувся до суду з позовом щодо захисту його прав як споживача житлово-комунальних послуг, відповідно до частини 5 ст 28 ЦПК України подав даний позов до місцевоо суду за місцем свого проживання, відтак, Кременчуцький районний суд Полтавської області дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду.
За наведених обставин, оскільки позивач при пред’явленні позову скористався своїм правом вибору підсудності справи, дотримавшись при цьому правил територіальної підсудності за місцем свого проживання, суд помилково вирішив питання про передачу даної справи на розгляд Ленінському районному суду м. Полтави згідно правил загальної підсудності, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до Кременчуцького районного суду Полтавської області для продовження розгляду.
Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2021 року скасувати.
Справу за позовом П до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди направити до Кременчуцького районного суду Полтавської області для продовження розгляду.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 серпня 2021 року позовні вимоги З до Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із рішенням місцевого суду, З посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення та ухвалити нове.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що місцевий суд не здійснив повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, не надав оцінки наявним у справі доказам, чим позбавив її права на житло.
Представник відповідача зазначає, що позивач, яка зареєстрована у гуртожитку за адресою……….. що наразі обліковується за Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу, ніколи там не проживала і конкретна кімната їй не виділялася.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідностідо ч.ч.1-5 ст.263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повноі всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як напідставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи,та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи єпідстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, З була прийнята на роботу в Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, нині Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, з 04.02.1988 року відповідно до наказу №45/л від 02.02.1988 року на посаду завідуючої клубом.
Згідно наказу №159/к від 16.08.2017 З було звільнено за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України.
У свою чергу, на підставі заяви з З від 01.11.1997 року їй було надано кімнату для проживання у …...
Відповідно до договору від 10.05.2005 року Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету надав З для тимчасового користування житлове приміщення …..
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням не інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до положень ст.127ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у періодроботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Згідно ч.2 ст.128ЖК УРСР жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішеннямадміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадяниновіспеціальний ордер,який єєдиною підставоюдля вселення на надану жилу площу в гуртожитку (ст.129 ЖК УРСР).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що З не надала достатні докази наявності у неї правових підстав для вселення в кімнати № 303,304 у гуртожитку….
Також, колегія суддів наголошує, що у серпні 2017 року З була звільнена з роботи за порушення трудової дисципліни, що, відповідно до ч.2 ст.132 ЖК УРСР, є окремою підставою для її виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку та погоджується з висновком місцевого суду стосовно відсутності у З законних підстав для вселення у спірні кімнати гуртожитку…..
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність лише часткової зміни рішення місцевого суду шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а не про спростування по суті висновків суду першої інстанції, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Отже, апеляційну скаргу З задоволено частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року, - змінено з урахуванням мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 вересня 2021 року - залишено без змін.
Судовий розпорядник Валерія ПОХИЛА
_03_03.png)
