Аналіз причин скасування та зміни судових рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області по адміністративних справах станом на 01.10.2024 року

Аналіз причин скасування та зміни судових рішень

Кременчуцького  районного суду Полтавської області по адміністративних справах

станом на 01.10.2024 року

На виконання п 3.6 плану роботи Кременчуцького районного суду Полтавської області на 2024 рік, затвердженого наказом голови суду № 54/ОД від 11.12.2023 року, мною діловодом Лідією Ляшенко було проаналізовано практику скасування та зміни судових рішень в адміністративних справах станом на 01.10.2024 року.

Аналізуючи роботу Кременчуцького районного суду Полтавської області встановлено, що станом на 01.10.2024 року в провадженні суду перебувало 36 адміністративних справ (заяв), з яких розглянуто 27 справ (заяв) ( 75 % від загальної кількості справ що перебували на розгляді), 9 адміністративних справ (заяв)  (25 % від загальної кількості справ які перебували у провадженні суду) – перебувають у залишку.

Протягом аналізованого періоду до суду апеляційної інстанції  оскаржено 8 рішень (ухвал) суду першої інстанції в адміністративних справах:

Суддя Колотієвський О.О. – 2 рішення (ухвали) суду першої інстанції в адміністративних справах , 1 справа перебуває на розгляді, та 1 рішення (ухвала) залишено без змін.

Суддя Баранська Ж.О. – 3 рішення (ухвали) суду першої інстанції в адміністративних справах,  2 з яких  залишено без змін, та 1 справа перебуває на розгляді.

Суддя   Клименко С.М.  – 3 рішення (ухвали) суду першої інстанції в адміністративних справах, з них 2 рішення  скасовано та 1 справа перебуває на розгляді.

Протягом звітного періоду до суду повернуто 2 справи з Другого апеляційного адміністративного суду, які розглянуто у 2024 році, та  в яких рішення суду було змінено, а саме:

Справа  №536/12/24  за позовом П. (с. П.) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. К.), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «С.» про визнання протиправною та скасування постанови  про адміністративне правопорушення. Рішенням судді Клименко С.М.  від 08.04.24 року  адміністративний позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду  від 02 липня 2024 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області  від 08.04.24 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову П. відмовлено.

Під час апеляційного  розгляду встановлено що суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодних допустимих  доказів, які підтверджували б правомірність винесеної оскаржуваної постанови про притягнення П. до адміністративної відповідальності. Оскільки позивач  П. винним себе у вчинені правопорушення  не визнав  і докази, що підтверджували  б  викладені  в постанові обставини вчинення ним  правопорушення відповідач не надав, то  суд прийшов до висновку  про відсутність події  адміністративного  правопорушення по якому була прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті постанова, яка оскаржується позивачем, тому її необхідно скасувати, а справу провадженням закрити.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі , правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права  колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду встановила з матеріалів справи, що згідно відомостей  головного сервісного Центру  міністерства внутрішніх справ України №31/6381-6816-2024 від 11.03.2023 станом на 06.03.2024 в  Єдиному державному реєстрі транспортних засобів  сідловий тягач 2011 року випуску ідентифікаційний номер (VIN) W. з 18.07.2022 по теперішній час  зареєстрований на праві владності на ім’я П. та що до ЄДРТЗ не вносилася інформація про належного  користувача вказаного автомобіля в Порядку внесення відомостей про належного користувача  транспортного засобу  до ЄДРТЗ, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.2022 №1145 та що 19.07.2022 на зазначений автомобіль Товариству з обмеженою відповідальністю «С.» на підставі договору оренди було видано  свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон СТТ  на строк до 19.07.2027.

Отже оскільки позивач П. згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час прийняття постанови обліковується, як  відповідальна особа транспортного засобу на час вчинення адміністративного правопорушення і інші особи не звертались до органу (посадової особи), уповноваженого  розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання  зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на  притягнення до адміністративної відповідальності, то він є відповідальною особою в розумінні ст.14-3 КУпАП.

Також  невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу , призводить до визначення відповідальною особою  за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст 132-1 КУпАП саме особу , за якою зареєстрований транспортний засіб. Таким чином особою за якою зареєстровано транспортний засіб вважається власник транспортного засобу і саме на цю особу покладається адміністративна відповідальність за правопорушення. За умови відсутності в ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Отже, враховуючи викладене Колегія суддів зазначила, що П. обґрунтовано визначено суб’єктом відповідальності. Крім того апеляційний суд зазначив що згідно абзацу 2ч.1 ст.179-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-3 цього Кодексу, або особа яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення  у сфері безпеки та автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладання адміністративного стягнення законної сили  особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення, звернулася особисто до органу уповноваженого розглядати справу, із заявою про визнання зазначеного факту. Втім , наявність наведених підстав для звільнення позивача від відповідальності за ч.2 ст.132-1 КупАП  судовим розглядом не встановлена, відповідних доказів позивачем не надано. Таким  апеляційний суд прийшов до висновку що  враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність доказів про внесення до ЄДРТЗ  відомостей про належного користувача – саме позивач є суб’єктом  відповідальності за вказані адміністративні правопорушення.

Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду зазначила що , суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, тому  дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Тому Другий апеляційний адміністративний суд постановив скасувати рішення суду першої інстанції  та прийняв нову постанову про відмову П. у задоволенні позову.

Справа  №536/2896/23  за адміністративним  позовом Б. до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення . Рішенням судді Клименко С.М.  від 14.03.24 року  адміністративний позов Б. задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду  від 21 травня  2024 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області  від 14.03.24 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову Б. відмовлено.

Під час апеляційного  розгляду встановлено що суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів  вчинення правопорушення суду не надано, також  Департамент патрульної поліції  не надав суду жодних допустимих  доказів, які підтверджували б правомірність винесеної ним постанови про притягнення  Б. до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП. Оскільки Б. винним себе у вчинені правопорушення  не визнав  і докази, що підтверджували  б  викладені  в постанові обставини вчинення ним  правопорушення ДПП не надав, то  суд першої інстанції прийшов до висновку  позовні вимоги Б. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі , правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права  колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду встановила таке: приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови.

Другий апеляційний адміністративний суд зазначив , що згідно п.12.4  Правил дорожнього руху від 10.10.2001 №1306, у населених пунктах рух транспортних засобів  дозволяється зі швидкістю не більше 50 км. на годину, як вбачається в постанові ДПП Б. рухався зі швидкістю 124 км/год , перевищив встановлені обмеження швидкості  на 74 км, чим порушив п.12,4 ПДР  України. Апеляційний суд встановив що порушення обмеження швидкості руху зафіксовано працівником патрульної поліції за допомогою технічного засобу TruCAM LTI 20/20, та на підтвердження обставин вчинення Б. правопорушення надано до суду оптичний диск  з місця події, на якому міститься відеозапис правопорушення. А також свідоцтво про повірку регульованого  засобу вимірювальної  техніки. Апеляційний суд також зазначив що використання приладу TruCAM у ручному режимі не є порушенням .

Колегія суддів зауважила що з огляду на встановлені обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є повністю підтвердженим наданими ДПП доказами. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку  про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття рішення шо не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню .

Враховуючи вищевикладене Другий апеляційний адміністративний суд  постановив  апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції  задовольнити, рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області  від 14.03.24 скасувати. Та прийняв постанову  якою  у задоволенні адміністративного позову  Б.  - відмовлено.

Аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок, що суддями Кременчуцького районного суду здебільшого правильно застосовуються норми матеріального і процесуального права та з метою виявлення та усунення помилок суддями систематично вивчається та узагальнюється судова практика по відповідним категоріям справ. Таким чином, забезпечення ефективного, справедливого та якісного правосуддя залишається пріоритетним завданням для судів .

Діловод                                                                                                                                                                       Лідія ЛЯШЕНКО